Ніхто не шукає Чауса в тюрмах СБУ. Права людини стосуються тільки сепарів?

Є викрадення, погоня, дивакуватий психічний стан та відсутність ордеру

В історії з Миколою Чаусом мене вражає мовчання тих, хто ще кілька років тому запевняв, що захищатиме права людини попри моральний облік самої цієї людини. Усі ці "почуємо Донбас", "забезпечемо кримських бабусь українським кефіром", "знімемо бар'єри, визнаємо окупантські документи, адже людина вища за безпеку держави". А тут - тиша. Ніхто не шукає в секретних тюрмах Служби безпеки Чауса, ніхто не проголошує експертну думку, хоча беззаконня ситуації очевидне.

Пам'ятаю, як в кожній доповіді ООН Україну звинувачували в незаконному позбавлені волі. Мали на увазі випадки, коли вояки на блок-постах закривали в якійсь коморі підозрюваних та чекали на СБУ.

Я колись писала про кейс такого собі Анатоля з доповіді ООН. Він позивався до України через те, що провів кілька тижнів в секретних тюрьмах СБУ. Але любимо ми його не за це. Після секретних тюрем, Анатоль, за його словами, рік провів на підвалі в Луганську. Але експертиза, яку він надав в якості доказу, встановила, що поламані кістки - звісно справа українських вояків, а не благородних дєвіц з "міністерства державної безпеки ЛНР". І нічого. Анатоля захищало ціле ООН. А тут викрадення, погоня, дивакуватий психічний стан та відсутність ордеру у СБУ - і все ок. Жодного насилля та незаконного позбавлення волі.

З цього можна зробити логічний висновок: права людини у нас стосуються тільки сепарів. Або Чаус - не людина і його права правозахисту не цікаві.

Оригінал