Держава залишається паразитом для економіки і людей. Потрібне перезавантаження

Україна за 30 років не розробила свою стратегію розвитку

Думки до 30-річчя України. Або чому ми досі неповноцінна країна.

Не поспішайте жбурляти каміння. Погодьтеся, називатися і бути - не одне й те саме.

Ключовий аргумент в цьому - ми, українці, досі не маємо свого власного проєкту "Україна". Україна сьогодні - це всього лише проєкт УРСР, створений КПРС кілька десятків років тому.

Ви можете бути не згодні, але дайте відповідь на питання:

- Коли ми з вами обговорювали і погодили суспільний договір?

- Про що ми домовилися?

- Коли ми з вами обговорювали і голосували за Конституцію?

- Коли ви і ваше оточення її бодай обговорювали?

- Ми взагалі домовилися про наші спільну мету і правила?

- Яка роль держави для нас і яке місце України в глобальному світі ми всі разом вибрали?

- Ми хоча б самі усередині обговорювали бодай раз роль держави? Обсяг послуг та їх вартість?

Ні.

Якщо в СРСР головним бенефіціаром була КПРС, як і головним проєктом та суб'єктом, який визначав стратегію, роль і взаємозв'язок елементів країни, то, відколовшись від СРСР, ми отримали потужний промисловий комплекс, потужний радянський апарат, але все було створено з метою і в парадигмі СРСР.

У моделі СРСР держапарат (яким керувала КПРС), по суті, паразитував на економіці, ресурсах, людях. І акумулюючи величезні ресурси, спрямовував їх на свої геополітичні цілі. Так було і в УРСР, але з моменту незалежності процеси і роль держапарату ми так і не змінили.

Держава залишається паразитом для економіки і людей.

Використовуючи закон й апарат примусу, як і монополію на насильство, вона стало суб'єктом, що не служить людям, а змушує їх служити йому.

Ви знаєте, керувати державними організаціями - підприємствами - заповітна мрія багатьох ділків, адже за давньою традицією там генеруються потоки. І це причина того, що Україна за 30 років не розробила свою стратегію розвитку. А країни, які не мають стратегії розвитку, - є ресурсом для інших країн зі стратегією.

Зрештою, за 30 років промислово сильна країна з 61 місця у світі за ВВП на душу населення скотилася на 111 місце. І головне в структурі експорту - сировина. Разом з цим ми отримали клас олігархів, що встигли ефективно приватизувати держактиви, і клас чиновників, які розбагатіли на корупційній ренті.

Який альтернативний сценарій можливий?

1. Переосмислення ролі держави, державного сервісу для людей. Навіщо воно нам потрібне і чи потрібне взагалі? Чому нам вигідніше бути разом, ніж поодинці? Як і за рахунок чого ми можемо і будемо разом сильнішими? Якими правилами, принципами ми будемо керуватися?

2. Це переосмислення - важливий крок до перезавантаження держави. По суті, до її перезатвердження. Адже нам не 30 років. 30 років - це термін незалежності після 70-річної окупації. Нам щонайменше 102 роки з моменту створення УНР. Хоча знайдуться і гарячі голови, які пропонують з дати заснування Київської Русі, а саме з 882 року. Але потрібно обговорити і домовитися.

3. Зміна мети, ролі держави - крок до перезавантаження всього державного апарату і всіх послуг, які ми фінансуємо своїми податками. По-перше, держава не монополіст, багато послуг можуть бути на аутсорсингу. Медицина, освіта, безпека. По-друге, потрібен новий дизайн державного апарату, що відповідає не завданням СРСР, а цілям сучасної України. По-третє - ми ж у ХІХ столітті, багато державних послуг (ліцензії, дозволи) - це алгоритм. Їх повинні на 100% оцифрувати все те, що може і має бути оцинковано. Що отримаємо? Єдину систему якісного державного сервісу. Безліч опцій з альтернативних послуг приватних компаній, чесну вартість держсервісу за рахунок наших податків.

4. Ми, громадяни, по суті, є власниками всього, що не в приватній власності - надр, лісів, чорнозему, дорожньої, міської, морської, авіаційної інфраструктури і держкомпаній. А якщо ми власники, то потрібно ефективно всім керувати, наймаючи кращих. І ставлячи цілі управління - зростання якості життя людей, зростання доходів від управління такими активами при збереженні екологічних умов такого життя.

5. Управління країною. Нас 37 млн і пряма демократія, на жаль, призведе тільки до втрати всього. Соціалісти будуть підтримані в закликах все розділити, задати-віддати, а за кілька років збіднілі люди виїжджатимуть з країни на заробітки. Для ефективного управління ми і делегуємо своїх представників - парламент. Він може бути двопалатним - одна палата - партійна, друга - територіальна.

6. Керувати в інтересах народу може і має прем'єр, який сам формує собі команду - Кабмін. Але затвердження програми Кабміну проходить у парламенті. Президент зберігає класичну для західних країн церемоніальну функцію і є лідером нації, гарантом Конституції.

Такий редизайн непростий, та й неідеальний, але він точно кращий за дизайн СРСР, в якому ми продовжуємо жити й обслуговувати держапарат, що взагалі нічого не дає людям сьогодні.

Оригінал