Почалися крики, що США схвалили "Північний потік-2". Думаєте, могло бути інакше?
Якщо Україна не прагне бути суб'єктом, то завжди буде розмінною монетою у великих угодах
Зараз в Україні почалися крики, мовляв, США здали наші інтереси і схвалили "Північний потік-2". Думаєте, могло бути інакше?
UIF зробив з десяток аналітичних документів і рекомендацій на цю тему в останні роки. І зміну позиції США щодо "Північного потоку-2" можна пояснити декількома факторами:
1. Зміна зовнішньої політики США.
Перехід від односторонньої, американо-центричної політики з фокусом на двосторонній формат співпраці до колективної, багатосторонньої дипломатії. Адміністрація Джо Байдена одним із стовпів своєї зовнішньої політики зробила ставку на союзників у Європі, відновлення трансатлантичної єдності і посилення НАТО.
А для цього потрібні стабільні та взаємовигідні відносини із союзниками в Європі, які передбачають, серед іншого, пошук компромісів.
2. Небажання Вашингтона йти в пряму конфронтацію з ФРН.
Щоб зупинити "Північний потік-2", Сполученим Штатам очевидно необхідно було б вводити санкції не тільки проти росіян, але й проти кінцевих бенефіціарів проєкту в самій Німеччині. Це зачепило б німецький великий бізнес, і навіть державні установи.
Це призвело б до прямого конфлікту між двома країнами. Його Байден намагався уникнути, щоб не підірвати свою зовнішню політику і співпрацю з Німеччиною.
3. Пошук нового стратегічного балансу сил у трикутнику США-Європа-Росія.
США все більше фокусують увагу на глобальному суперництві з Китаєм і необхідності вирішувати внутрішні проблеми.
Це вимагає створення цілісної та міцної архітектури безпеки і пошуку нової рівноваги на світовій арені, які дозволяли б Штатам утримувати лідерство й успішно протидіяти впливу КНР.
Саме в межах цієї стратегії президент Байден запустив свій "стратегічний діалог" з Росією в кінці квітня після військової ескалації навколо України. Ймовірно, цей діалог передбачає як мінімум заморожування певних конфліктних моментів у відносинах з Москвою, а як максимум — пошук компромісів.
Цей комплекс факторів зумовлює високу ймовірність подальшого ослаблення або зняття санкцій, що дозволить спорудження та подальшу експлуатацію газопроводу "Північний потік-2".
Комплекс факторів зумовлює високу ймовірність подальшого ослаблення або зняття санкцій, що дозволить спорудження та подальшу експлуатацію газопроводу "Північний потік-2"
Однак, навіть у разі заморожування проєкту на тривалий період, Україні слід готуватися до потенційного скорочення попиту на природний газ у ЄС, скорочення обсягів поставок з боку РФ, а, отже, — падіння ролі українського транзиту в майбутньому.
Підготовку до можливого завершення будівництва і запуску в експлуатацію газопроводу "Північний потік-2" слід здійснювати за кількома напрямами:
- проведення дипломатичної роботи зі спробами збереження санкцій проти "Північного потоку-2" і переконання країн ЄС в помилковості їх співпраці з Росією в енергетичному секторі.
- входження в переговори з приводу забезпечення транзиту по території України.
- арбітраж, спрямований на продаж російськими компаніями природного газу на східному кордоні України і оцінка можливого зловживання Росією монопольним становищем.
- нарощування газовидобутку в Україні.
- продовження роботи з поглиблення інтеграції українських газосховищ в європейський ринок природного газу.
- стимулювання виробництва низьковуглецевих газів.
- модернізація систем транспортування і розподілу природного газу в Україні.
- проведення дипломатичної роботи зі спробами збереження санкцій проти "Північного потоку-2" і переконання країн ЄС у помилковості їх співпраці з Росією в енергетичному секторі.
Чи трагедія те, що відбувається? Якщо не готуватися — так.
Але якщо ми знали про майбутній ризик і не готувалися, з кого питати?
Щоб резюмувати:
1. Ніхто крім самих українців не зацікавлений в успіху України та її благополуччі.
Ніхто крім самих українців не зацікавлений в успіху України та її благополуччі
2. Великі країни завжди домовляться, якщо Україна не прагне бути суб'єктом, то завжди буде розмінною монетою у великих угодах.
3. Країни, що не мають свого плану майбутнього, завжди будуть ресурсом у чужих планах.
4. А значить, Україна повинна мати свій амбітний план регіональної суб'єктності.
5. І лідери, які це усвідомлюють, мислять стратегічно і готові його реалізувати.