Байден затіяв дипломатичну гру, щоб не лякати диктаторів
Відсутність прогресу щодо вступу України до НАТО починає виглядати як прояв слабкості Вашингтону
Щодо слів Джо Байдена про те, що Донбас з Кримом не є завадою для вступу до НАТО, але завадою є корупція. Заява, безперечно, цікава і навіть важлива. От тільки навряд чи вона щира.
Причини її появи зрозумілі. Відсутність прогресу щодо вступу України до НАТО вже серйозно починає виглядати як прояв слабкості Вашингтону, як втрата ним лідерства у західному світі. Тим більше, що тут цілковито прослідковується зв'язок із впливом Росії, яка продовжує лякати усіх подальшою ескалацією у випадку вступу України до НАТО.
В таких умовах виглядати слабким лідером, який змушений прислухатися до позиції диктатора, ніхто не хоче. Тому Байден офіційно заперечує вплив Росії на питання вступу України до НАТО, одночасно підтверджуючи його.
Байден офіційно заперечує вплив Росії на питання вступу України до НАТО, одночасно підтверджуючи його
Питання про долання корупції в Україні - хитке. Які індикатори цього долання? Хто буде виступати в якості арбітра? Очевидно, влада у Вашингтоні. І визнання України "вільною від корупції" цілком може збігатися у часі з вирішенням питань з Росією. Звісно, зовсім випадково.
Що є підтвердженням цієї тези? Дуже простий факт. Чому боротьба з корупцією визнається альтернативою до Плану дій щодо членства, а не доповненням? ПДЧ - це якраз документ, який регламентує параметри приєднання держави до НАТО. І реалізовуватися він може досить довго. До того ж саме надання ПДЧ могло б стати надпотужним стимулом для реформ в Україні, оскільки б вказало на реальну перспективу євроатлантичної інтеграції.
Надання ПДЧ могло б стати надпотужним стимулом для реформ в Україні
Зрозуміло, це все дипломатична гра. І частина обміну люб'язностями з Путіним, який буквально нещодавно погрожував "наслідками" через вступ до НАТО України.
Крім того, у такий спосіб Байден виразно посилює в Україні численних "професійних реформаторів", які зараз одержать карт-бланш виставляти ті або інші реформаторські вимоги.
Але все одно обмін фікціями - це не те, що, мабуть, усі зараз чекають від лідера демократичного світу. Але він змушений вигадувати складні політичні конструкти, які би створювали ілюзію руху і водночас виглядали не дуже страшними для одіозних диктаторів.
