В Україні немає напруги між традиційним одягом і модерним світоглядом

Захоплює сьогодні бачити так багато гарних людей у таких гарних вишиванках

І є одна річ, яка мене цікавить у цьому: в Україні немає тієї напруги між "традицією" та "модерністю", яка існує в багатьох інших країнах світу.

Багато де головний розлам сьогодні - між новими традиціоналістами і новими прогресистами. У нас цього немає. Наприклад, немає напруги між традиційним одягом чи традиційними святами - і модерним світоглядом.

Наш традиціоналізм дуже адаптивний, а наш прогресизм - дуже ідентичнісний. Можливо, тому, що "свобода/ідентичність індивіда" та "свобода/ідентичність спільноти" в нашому суспільстві не є такими протилежними поняттями.

Так, у нас є свої ультраправі - але вплив радикального консерватизму на суспільство менший, ніж у багатьох інших суспільствах, які є навколо нас.

Можливо, тому, що традиція у нас - річ досить м'яка. Вона знаходить себе знову і знову в новому. Вона адаптується під майбутнє.

Можливо, тому, що люди, яких ми сьогодні асоціюємо з "українською традицією" - були передусім великими модернізаторами. Петро Могила, Хмельницький, Шевченко, Леся, Франко та багато інших. І в своїх модернізаційних зусиллях вони вбачали в традиції союзника, а не ворога.

М'яка традиція - це історія про те, як минуле може трансформуватися в майбутнє. Коли минуле - це не те, від чого намагаєшся вистрибнути, - а те, на що ти спираєшся, коли стрибаєш.

Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.

Оригінал