Афганський м'яч летить у ворота Росії

Кремль втрачає одну з тем для дискусії з Вашингтоном

Хто б міг подумати, але росіяни, здається, серйозно стурбовані майбутнім виведенням американських військ з Афганістану. Саме ж виведення, нещодавно анонсоване президентом Джозефом Байденом, повинне завершитися у символічну дату для США та усього світу - 11 вересня цього року (операція американських військ в Афганістані проти ісламістів з руху Талібан почалася після терактів 11 вересня 2001 року).

Попередні консультації, а згодом і предметні переговори про вихід військ США з Афганістану почалися ще за попередньої, республіканської, адміністрації, яка дійсно всерйоз перейнялася питаннями:

Що там власне роблять американські війська вже майже 20 років?

Скільки ще там будуть гинути військові зі США та інших країн НАТО?

Чому, попри всю величезну допомогу Заходу, уряд цієї країни виявився нездатним забезпечити мінімальну безпеку навіть у Кабулі і налагодити в країні нормальне життя?

Чому афганський уряд не може або не хоче припинити потужний наркотрафік, з якого в основному годуються численні лідери афганських напівкримінальних угруповань і просто кримінальних банд?

Що ж, побоювання Москви можна зрозуміти: втрачається одна з тем для дискусії з Вашингтоном, виникає величезна і дуже непроста проблема біля південних кордонів, з якою доведеться реально розбиратися і на яку прийдеться витрачати грубі гроші. А не так як раніше: проводити кабінетні навчання в рамках Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), по-тихому допомагати Талібану і зловтішатися, радіючи американським втратам. І явно не випадково днями в Москві побував президент Таджикистану Емомалі Рахмон, а Володимир Путін підтвердив, що Росія зміцнює 201-ю базу своїх збройних сил в Таджикистані. Чи допоможе?

Рішення Вашингтону залишити Афганістан створить певні виклики й ще для одного впливового регіонального гравця – Китаю. Зокрема, ті ж російські медіа зазначають, що "майбутнє виведення американських військ загрожує зростанням ісламського екстремізму в традиційно мусульманському Синцьзян-Уйгурському автономному окрузі, який межує з Афганістаном в районі важкодоступного Ваханського коридору. Це робить військове співробітництво з країнами Середньої Азії, особливо з Киргизією і Таджикистаном, ключовим для Китаю. І якщо раніше в своїй середньоазіатській експансії він обмежувався економікою, то зараз дедалі активніше буде втручатися в політичні процеси".

Тобто, у Росії тепер виникає й інша, не менш вагома додаткова проблема – як врівноважити можливе збільшення впливу Пекіну у регіоні Центральної Азії – з якою також треба буде щось робити. Але це мабуть буде дещо згодом. А поки афганський м'яч вже летить у ворота Росії.

Олег Бєлоколос для Gazeta.ua