СРСР – країна фейк. Крали все – від туалетного паперу до героїзму

Немає жодного плюса

Цей пост я почав писати ще вчора і з іншого приводу, до того, як пан президент вирішив зайнятися арифметикою і порахувати плюси і мінуси СРСР. Але, якщо вже Володимир Олександрович підняв цю тему - ок, поговоримо в цьому контексті.

Ні, я знав, звичайно, що СРСР - країна фейк. Що там крали все. Від початку і до кінця. Від ДніпроГЕС та індустріалізації, яку повністю зробили німці та американці, від ленд-лізу, завдяки якому їхня столиця зараз не за Уралом, а все на тому ж місці, від Космосу і ядерної програми, зробленої вже полоненими німцями, через пістолет Макарова і "ТТ", які, відповідно, "Вальтер ПП" і "Браунінг", через весь автопром, всю електроніку - і до пломбіру, ​​так-так, того найсмачнішого совєцького пломбіру, ​​зробленого на американській лінії і за американською рецептурою, яку особисто привіз Анастас Мікоян, і туалетного паперу, перший випуск якого почався на Сясьстрої вже після першого супутника, після польоту людини в космос і після висадки американців на Місяць.

Вдумайтеся тільки. Людина вже ходила по Місяцю. А у великій скрепній державі, яка всіх перемогла, дупу ще лопухом витирали і про таке диво, як рулон паперу, навіть не чули. І газетою - і то в містах - витирали б і до 1991. Якби, знову ж таки, не американський завод.

Людина вже ходила по Місяцю. А у великій скрепній державі, яка всіх перемогла, дупу ще лопухом витирали і про таке диво, як рулон паперу, навіть не чули

Ну, я багато разів писав про це. Повторюватися не буду. І в мережі є купа добірок. У того ж Мировича. З яких скрепний житель великої країни може дізнатися, що його найкращий, унікальний трикутний пакетик молока - це розробка "Тетрапак" ще 1930 років. Яка тільки через півстоліття дісталася в СРСР.

Так, я все це знав. Що в цій країні вкрадено все. Від початку до кінця. Немає нічого свого. Навіть своїх власних символів.

І про найкращу радянську естраду, де дві третини шлягерів - якщо не дев'ять десятих навіть - теж просто поцуплені західні пісні, перекладені на радянські слова - теж знав.

Але, блін, не до такої ж міри.

Щоб практично гімн...

Першого лютого 1943 року в небі над Тунісом сталося зіткнення між американським бомбардувальником B-17 "Flying Fortress" під назвою "All American" і німецьким винищувачем Messerschmitt Bf-109. Два винищувачі пішли в лобову атаку, один був збитий, а другий, пілот якого був або поранений, або вбитий, протаранив задню частину B-17, пілотованого лейтенантом Кендриком Р. Бреггом, з 414-ї ескадрильї США.

Від удару німецький винищувач розвалився. У "Фортеці" ж були повністю відірвані лівий горизонтальний стабілізатор і кермо висоти, два правих двигуна вийшли з ладу і зупинилися, в лівому двигуні з'явився серйозний витік масла. Вертикальне кермо було пошкоджене, фюзеляж пробитий наскрізь і тримався на дивом уцілілих шматках конструкції. Радіо, електричні та кисневі системи також були пошкоджені. Хвостовий стрілець виявився заблокований в своїй кабіні, тому що був зруйнований з'єднувальний перехід з хвостовою частиною літака. Що виявилося добре, бо вага стрілка надавала стабільності хвостовій частині.

Вага стрілка надавала стабільності хвостовій частині

Через дві з половиною години літак здійснив посадку на найближчому англійському аеродромі, не долетівши до своєї бази всього 40 кілометрів. Дивно, але жоден з членів екіпажу навіть не був поранений.

Після приземлення, хвостова частина літака все-таки звалилася на землю.

Цей випадок породив більш канонічну версію, яка була більш міфологізована - нібито літак був протаранений на курсі до цілі, але все одно вийшов на ціль і здійснив бомбометання, через що потік повітря, який увірвався в бомболюк, відкинув стрілка в зруйновану частину, і його довелося витягати стропами. А потім екіпаж зняв всі парашути і стропами ж намагався хоч якось прикріпити хвіст до фюзеляжу. І що на зворотному шляху вони відстали від ескадрильї, залишилися одні і їх ще раз атакували два "Ме-109" і бортові стрілки відстрілювалися зверху через дірку.

Це не так. Екіпаж одразу вдягнув парашути, ескадрилья літак не кинула, а стропами ніхто хвіст не прив'язував - це і нерозумно, і неможливо.

Але, тим не менше, погодьтеся, абсолютно фантастична, неймовірна історія. Мужність і самопожертва німецького льотчика - так, так, мужність не є морально-етичною нормою, це просто риса характеру, бандити 90-х теж були не позбавлені мужності, наприклад, і зовсім позамежна стійкість американського екіпажу.

Я ось, як людина з боязню висоти, абсолютно не можу уявити, що пережив "Чарлі на хвості" - хвостовий стрілець. І, головне, як він після цього відправився в наступний виліт.

Одного з бортових стрільців, до слова, звали Михайло Жук.

"Мы летим, ковыляя во мгле. …На честном слове и на одном крыле". Пісня, що стала практично гімном радянської бомбардувальної авіації. Шлягер, що протримався в чатах СРСР 70 років. Немає людини, яка застала піонерію, або навіть жовтенят, і не знає цієї пісні. Володимир Олександрович, тим більше, як людина, причетна до естради, напевно знає.

Скажіть, Володимире Олександровичу, а ви знаєте, що цю пісню - просто поцупили з американської "Comin 'In On A Wing And A Prayer"? Дослівно - "Летимо на крилі і молитві".

Скажіть, Володимире Олександровичу, а ви знаєте, що цю пісню - просто поцупили з американської "Comin 'In On A Wing And A Prayer"? Дослівно - "Летимо на крилі і молитві"

Яка, вважається, що написана в 1943 році слідами саме історії "All American", але насправді основою пісні послужив виліт B-17 "The Southern Comfort", пілотований Х'ю Г. Ашкрафтом-молодшим, трьома тижнями пізніше. Літак був сильно пошкоджений зенітним вогнем, отримав пошкодження керма управління і носа, двигун №3 отримав пробоїну маслопроводу і горів.

Коли "Південний комфорт" підлітав до берегів Британії, Ашкрафт сказав команді по радіо: "Ті, хто хоче, будь ласка, моліться".

І ось саме цей американський фокстрот і переспівав Утьосов. І ця пісня стала практично неофіційним гімном всіх ВПС всього СРСР на сімдесят років. А героїзм радянських льотчиків став аксіомою, яка не підлягає обговоренню.

Ну а про американців, природно, просто забули.

Точніше, навіть не просто забули - а свідомо засунули на другий план. Спочатку факт того, що це переспів, особливо й не ховали. Не афішували, але й не ховали. А потім - стали. І саме припущення, що якісь американці, або британці, або, не дай бог, німці, могли здійснювати хоч якісь подвиги, було схоже на державну зраду. Прославлення американців - так за це можна було і з інституту вилетіти!

Це ж применшення подвигу радянського народу.

І ось. Добре б, якби вони крали або привласнювали тільки речі. Добре б, якби вони крали і привласнювали плоди чужої авторської праці. Це ще пів біди. Це було б просто злодійство.

Але вони ж крали сенси. Вони ж не просто пісню вкрали. Вони ж чужий подвиг вкрали - і присвоїли тільки собі улюбленим!

Вони чужий подвиг вкрали - і присвоїли тільки собі улюбленим

Країна, що завалила противника просто трупами, вкрала у тих, хто допоміг їй вижити, героїзм, і привласнила його собі. І тільки собі.

Ви тільки вдумайтеся в це.

І зараз, в "побєдобєсіє", почнеться чергова вакханалія цього злодійства.

У Штатах випадків задокументованого героїзму, подібного "All American" - до чорта. В СРСР же - повністю фейковий Матросов, 28 панфіловців і чи то реальний, чи то міфологізований, чи то Гастелло, чи то Маслов.

Причому, реального героїзму і подвигів дійсно було теж вагон і маленький візок.

Але на прапор підняли фейковий.

І в цьому вся суть цього утворення. Фейк від початку до кінця. Від речей до сенсів. Від шпильок до героїзму.

У цей колодязь неможливо впасти. У нього немає дна.

У цей колодязь неможливо впасти. У нього немає дна

Так ось, Володимире Олександровичу. Зробіть собі нагадування. Як заведете нового прессекретаря - нехай він вам зробить добірку вкраденого в СРСР.

І запам'ятайте, нарешті.

СРСР - це була абсолютно паскудна освіта. Яка не змогла створити нічого свого. Взагалі. Жодного плюса.

А, ті, які, як вам здається, там були - вкрадені. Все, повністю, від початку до кінця.

А потім факт крадіжки зстерли з пам'яті, а плюсики присвоїли собі.

І говорити подібне в Польщі, яка, на відміну від вас, ще пам'ятає різанину в Празі - погугліть, це передмістя Варшави, де козаки Суворова вирізали 25 тисяч осіб - це приблизно якби Ангела Меркель приїхала в Бабин Яр і сказала, що в Третьому рейху було як погане, так і хороше.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Павло Кухта Керівник з політичних питань Київської школи економіки
Анастасія Дідорук Візажистка
Вадим Денисенко Виконавчий директор UIF
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії