СРСР – країна фейк. Крали все – від туалетного паперу до героїзму

Немає жодного плюса

Цей текст я почав писати до того, як пан президент вирішив зайнятися арифметикою й порахувати плюси й мінуси СРСР. Але якщо вже Володимир Зеленський підняв цю тему — ок, поговоримо в цьому контексті.

Ні, я знав, звичайно, що СРСР — країна-фейк. Що там крадено все. Від початку й до кінця. Від ДніпроГЕС та індустріалізації, повністю зробленої німцями й американцями, ленд-лізу, завдяки якому їхня столиця зараз не за Уралом, а все на тому самому місці, космосу та ядерної програми, зробленої вже полоненими німцями, пістолета Макарова й ТТ, які, відповідно, Вальтер ПП і Браунінг, усього автопрому і всієї електроніки — і до пломбіру, так-так, того самого, найсмачнішого радянського пломбіру, зробленого на американській лінії і за американською ж рецептурою, привезеною особисто Анастасом Мікояном, і туалетного паперу, перший випуск якого почався на Сясьстрої вже після першого супутника, після польоту людини в космос і після висадки американців на Місяць.

Вдумайтеся тільки. Людина вже ходила по Місяцю. А у великій скрєпній усіх-переможній державі ще користувалися лопухом і про таке диво, як рулон паперу, навіть не чули. А газетою — і то в містах — витиралися б і по дев'яносто перший. Якби, знову ж таки, не американський завод.

Так, я все це знав. Що в цій країні вкрадено все. Від початку до кінця. Немає нічого свого. Навіть своїх власних символів. І про найкращу радянську естраду, де дві третини шлягерів, якщо не дев'ять десятих навіть, — просто поцуплені західні пісні, перекладені на радянські слова — теж знав. Але ж мала би бути межа! Щоб практично гімн…

Першого лютого 1943 року в небі над Тунісом німецький винищувач Messerschmitt Bf-109 протаранив американський бомбардувальник B-17 Flying Fortress під назвою All American. Два винищувачі пішли на нього в лобову атаку, один було збито, а другий, пілот якого був або поранений, або вбитий, прорубав задню частину B-17, пілотованого лейтенантом Кендриком Р. Бреґґом, із 414-ї ескадрильї США.

Від удару німецький винищувач розвалився. У "Фортеці" ж були повністю відірвані лівий горизонтальний стабілізатор і кермо висоти, два правих двигуни вийшли з ладу і зупинилися, у лівому двигуні стався серйозний витік мастила. Вертикальне кермо було пошкоджене, фюзеляж пробитий наскрізь і тримався на дивом уцілілих шматках конструкції. Радіо, електричні та кисневі системи також були пошкоджені. Хвостовий стрілець опинився заблокованим у своїй кабіні, тому що був зруйнований з'єднувальний перехід із хвостовою частиною літака. Що виявилося добре, оскільки вага стрілка надавала стабільності хвостовій частині.

Поверталися вони дві з половиною години. Дійшли. Літак сів на найближчому англійському аеродромі, не долетівши до своєї бази якихось 40 кілометрів. Дивно, але жоден із членів екіпажу навіть не був поранений. Після приземлення хвостова частина літака все-таки звалилася на землю.

Цей випадок породив більш канонічну версію, яка була міфологізована, — нібито літак був протаранений ще на курсі до цілі, але все одно вийшов на ціль і здійснив бомбометання, через що потік повітря, увірвавшись у бомболюк, відкинув одного зі стрільців у зруйновану частину, і його довелося витягати стропами. А потім екіпаж зняв усі парашути і стропами ж намагався хоч якось прикріпити хвіст до фюзеляжу. І що на зворотному шляху вони відстали від ескадрильї, залишилися одні, і їх іще раз атакували два Ме-109, і бортові стрілки відстрілювалися зверху через діру.

Це не так. Екіпаж одразу вдягнув парашути, ескадрилья літак не кинула, а стропами ніхто хвіст не прив'язував — це й нерозумно, і неможливо.

Але, однак, погодьтеся, абсолютно фантастична, неймовірна історія. Мужність і самопожертву німецького льотчика — так, так, мужність не є морально-етичною нормою, це просто риса характеру, бандити дев'яностих теж були не позбавлені мужності, наприклад, — і позамежна стійкість американського екіпажу.

Я ось, як людина зі страшенною боязню висоти, абсолютно не можу уявити, що пережив "Чарлі на хвості" — хвостовий стрілець. І, головне, як він після цього вирушив у наступний виліт. Одного з бортових стрільців, до слова, звали Михайло Жук.

"Ми летим, шкутильгаєм в імлі… На чеснім слові і на однім крилі", — пісня, що стала практично гімном радянської бомбардувальної авіації. Шлягер, що протримався в чатах СРСР 70 років. Немає людини, яка застала піонерію або навіть жовтенятію і не знає цієї пісні. Володимир Зеленський як людина, причетна до естради, напевно знає.

Скажіть, Володимире Олександровичу, а ви знаєте, що цю пісню просто поцупили з американської Comin 'In On A Wing And A Prayer? Дослівно: "Летимо на крилі й молитві".

Яка, уважається, що написана в 1943 році слідами саме історії All American, але насправді основою пісні послужив виліт B-17 The Southern Comfort, пілотований Г'ю Ґ. Ашкрафтом-молодшим, на три тижні пізніше. Літак був сильно пошкоджений зенітним вогнем, отримав пошкодження керма управління й носа, двигун № 3 отримав пробоїну маслопроводу й горів. Коли The Southern Comfort підлітав до берегів Британії, Ашкрафт сказав команді по радіо: "Ті, хто хоче, будь ласка, моліться".

І ось саме цей американський фокстрот і переспівав Утьосов. І ця пісня стала практично неофіційним гімном усіх ВПС усього СРСР на сімдесят років. А безприкладний героїзм радянських льотчиків став аксіомою, яка не підлягає обговоренню. Ну а про американців, звісно, просто забули.

Точніше, навіть не просто забули, а свідомо відсунули на другий план. Спочатку-то факт того, що це переспів, особливо й не ховали. Не афішували, але й не приховували. А потім — почали. І саме припущення, що якісь американці чи британці, або, не дай боже, німці, могли здійснювати хоч якісь подвиги, було мало не прирівняне до державної зради. Прославляння американців — за це можна було й з інституту вилетіти! Це ж применшення подвигу радянського народу.

Нехай би вони крали чи привласнювали тільки речі, нехай би вони крали та привласнювали плоди чужої авторської праці. Це ще пів біди. Це було б просто крадійство. Але вони ж крали самі сенси. Вони ж не просто пісню вкрали. Вони ж чужий подвиг украли і привласнили тільки собі особисто, коханим! Країна, що завалила противника просто трупами, украла в тих, хто допоміг їй вижити, героїзм, і привласнила його собі. І тільки собі. Ви тільки вдумайтеся в це.

І зараз, в "побєдобєсіє", почнеться чергова вакханалія цього злодійства. У Штатах випадків задокументованого героїзму, подібного до All American, до чорта. В СРСР же - цілковито фейкові: Матросов, 28 панфіловців і реальний або міфологізований чи то Гастелло, чи то Маслов.

Причому реального героїзму й подвигів-то дійсно було теж вагон і маленький візочок. Але на прапор підняли фейковий. І в цьому вся суть цього утворення. Фейк від початку до кінця. Від речей до сенсів. Від шпильок до героїзму. У цей колодязь неможливо впасти. У нього немає дна.

І говорити подібне в Польщі, яка ще пам'ятає різанину в Празі (поґуґліть, це передмістя Варшави, де козаки Суворова вирізали 25 тисяч осіб), - це приблизно, як якби Ангела Меркель приїхала в Бабин Яр і сказала, що в Третьому рейху було як погане, так і хороше.

Оригінал і реквізити для підтримки проєкту "Журналістика без посередників"