Або ми з НАТО йдемо до демократії, або з Москвою – в новий "нерушимый"

З Росією треба говорити з позицій сили

Щодо України і вступу в НАТО.

Зрозуміло, що Київ не відразу збудували і перспектива вступу - це навіть не п'ять років очікування. Добре б до 2030 року приєднатися.

Альтернативи немає. Я про це кажу з 2008 року. З 8 серпня.

Ситуація - або туди, або сюди. Третього не дано. Історичний аспект плюс географічне положення.

З одного боку нам пощастило, з іншого - попали.

Битися в істериці щоразу, коли божевільний сусід влаштовує демонстрацію військової сили на кордоні, не вихід. Треба робити так, щоб сусідові це в голову не приходило.

Нічого принизливого в приєднанні до потужного військового блоку немає. Особливо, якщо поруч божевільний. Це нормально.

З тими, хто з тобою говорить з позицій сили, хто дозволив собі порушити договори, окупувати нашу територію, розпалити війну, вбиває наших хлопців, шантажує нашу країну, теж треба говорити з позицій сили. Своєї у нас поки немає, на жаль.

Те, що російське керівництво і пропагандистів коробить від одного слова НАТО - це просто свято якесь.

І до війни приєднання не призведе. У реальності це швидше за все призведе до нормалізації відносин. Шантрапа поважає тільки тих, хто може дати в морду у відповідь.

Ще раз. Розумію, що не тільки вступ до НАТО, а й асоціація з ним довгий і дорогий процес. Але тут тільки два шляхи: або ми з НАТО йдемо до демократії, або ми з Москвою йдемо в новий "нерушимый".

Якось так...

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі