Українці потрапляють у пастку "русского мира"

Питання мови – це питання національної безпеки

Знову почалися атаки на закон про мову. Тепер популярна теза, що російська мова не належить Росії і Україна має на неї таке ж право. Цю тезу агресивно популяризують. І вона заходить. Бо українцям подобається відчувати себе краще за інших, особливо краще руських. А тут їм дають пас. І українці потрапляють у пастку.

Чи має Україна якесь право на російську мову. Та не питання. Має. І що з цього? Це як доводити, що коли в Києві сидів князь, то Москва була болотом. Ну і що? Яка різниця, що було тисячу років тому. А що було в той момент у Вашингтоні згадувати не будемо? Або те, що зараз у Москви в сто крат більше ресурсів і ядерна бомба менш важливо, ніж суперечка про те, хто був за кого крутішим тисячу років тому?

Питання мови - це питання національної безпеки. Не більше і не менше. Тому що мова формує інформаційне середовище. І якщо ви говорите російською, то ви читаєте російською, дивитися фільми російською, завантажуєте YouTube російською. А в сучасному світі ключова війна - інформаційна. Війна за мізки. А мова визначає те, як ви думаєте. І про що ви думаєте.

У сучасному світі ключова війна – інформаційна. Війна за мізки

А хто визначає інформаційне середовище у російськомовному світі? Здогадаєтеся з трьох разів? І ви можете скільки завгодно говорити, що ви теж власник бренду "говорю російською", але це не має ніякого значення. Тому що смисли в російськомовному середовищі формує Росія. І завжди буде формувати. У неї більше ресурсів. От і все. І якщо ви залишаєтеся в російськомовному середовищі, то ви залишаєтеся під впливом Росії. Якими б розумними думками ви себе не тішили. Скільки б не раділи, що це ми заснували Москву. Може й ми. Але на свою голову. Колись індіанці також нагодували голодних переселенців з Європи. Добром це для них не закінчилось. І для нас не закінчиться, якщо ми дозволимо використати наше марнославство і затягти нас назад до російської мови. Бо зараз монопольне положення на ринку російської мови має Москва.

Тому так важливо вирватися з інформаційного поля російської мови. Тому що не можна воювати з Росією і слухати російські новини. Не можна боротися з "русским миром" і жити смислами "русского мира". Тому що там формують свій порядок денний. І дуже часто антиукраїнський. І антизахідний. Пропагуючи інші цінності. Які можуть привести тільки до "русского мира", а не до цивілізації.

Не можна боротися з "русским миром" і жити смислами "русского мира"

І люди, чисті аркуші, особливо діти, просто вбирають це. І не розуміють, чому не можна говорити "громадянська війна", чому "піндос" - це погано, чому в сучасному світі важливо боротися з расизмом і толерантність не порожнє слово. І вони стають тим магнітом, який утримує Україну в лапах "русского мира". Нове покоління, для якого війна 2014 року – вже історія, а Майдан – далека історія, не розумітиме, чому ж ми не можемо стати братами знову. Вони не відчували того болю і, слухаючи россіян, будуть приймати їхню позицію. Позицію минулого. Але яка загорнута у красиву обгортку майстрів від пропаганди і маркетингу.

Саме тому важливо, щоб день за днем ​​все більше людей переходили на українську мову. Вчили англійську. Уникали смислів "русского мира" і не ставали рабами російської пропаганди. І якщо через тисячу років у нас буде українська англійська мова і ми будемо сперечатися з Лондоном, у кого кращий акцент, тоді і можна буде повернутися до теми російської мови.

І так, знову і знову. Носіїв російської мови ніяк не обмежують. Це говорить носій. І так, відразу в країні не відбулося дива і всі не заговорили українською. Але див не буває. Це поступовий процес. Див взагалі не буває, час це вже вивчити. Немає простого рішення, яке відразу приведе до мети. Але якось тупо починати бігти марафон, а через 100 метрів зупинитися, бо ще не добігли. Повертаючись назад і розповідаючи, що ви спробували займатися спортом, але якось не бачите результату і тому треба поспішати в McDonald's.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Павло Кухта Керівник з політичних питань Київської школи економіки
Вадим Денисенко Виконавчий директор UIF
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України