Замість "епохи бідності" почалася "епоха пофігізму". Небезпечний час

Україна для світу сьогодні, на жаль, не "буферна держава", а "буферна територія", яку не розглядають серйозно

На днях в UIF відбулася зустріч експертів у форматі Chatham House. Обговорювали тренди та виклики 2021 року для України. За згодою колег викладаю частину тез, озвучених на зустрічі, розбиті по групах.

Обмовлюся, це приватні думки експертів у міжнародній і внутрішній політиці, які не претендують на істину, але заслуговують на увагу.

Отже, Україна:

1. Україна для світу сьогодні, на жаль, не "буферна держава", а "буферна територія", яку не розглядають серйозно (але всі питання тільки до України).

2. Для глобальних еліт Україна сьогодні — інструмент керованого конфлікту з РФ. Ми прифронтова периферійна держава. Ми не суб'єкт — ми ресурс.

3. Україні, можливо, варто готуватися до гарячого конфлікту (дії РНБОУ — підготовка).

4. РНБОУ взяла занадто високий темп. Експерти вважають, що більше ніж 5 місяців такого режиму не витримають. Питання, що далі?

5. Консенсусу олігархів в Україні сьогодні немає. Швидше, є тимчасовий баланс.

6. Але баланс буде порушений швидкими діями РНБОУ. Рішення щодо перегляду виданих ліцензій — попереджувальний постріл (для всіх олігархів).

7. Експерти вважають, що починається гра "грабуй награбоване". Почнуть "стригти" маленьких і потихеньку підуть до великих.

8. У нас величезний розрив між Офісом президента і головами ОТГ. Повна децентралізація корупції і розбаланс силовиків на місцях. У Авакова сьогодні найкраща (найефективніша) вертикаль, але навіть вона некерована в регіонах.

9. В Україні замість "епохи бідності" почалася "епоха пофігізму". Небезпечний час.

10. Люди не вірять владі і нічого від неї не очікують. 36% українців перебувають в апатії.

11. Цікавий факт: щомісяця падає рейтинг політичних ток-шоу — багато розмов, інсайтів, звинувачень… і потім нічого не відбувається.

12. Ми втягуємося в конфлікти з Росією і Китаєм (нас втягують, і ми ведемося).

13. В Україні розгортається боротьба транснаціоналів з локальними гравцями. Інтерес транснаціональних — доступ до ресурсів. Прояв впливу — через нові інститути. Боротьба з корупцією — зменшення впливу місцевих еліт. Чесні суди — зменшення впливу місцевих еліт і зниження впливу Росії і Китаю.

Президент Володимир Зеленський:

1. Боїться втратити владу і боїться провалу на "сцені".

2. У Зеленського вже склався олігархічний консенсус у парламенті (який є).

3. Головний особистий ворог Зеленського — Порошенко.

4. З-поміж політиків найбільший опонент — Кличко.

5. Головний мотиватор до дій — гонка за електоральними балами.

6. Зеленський сьогодні влаштовує західні еліти. Всі знають, що йому можна нав'язати що завгодно. А говорити потрібно не з ним, а з близькими регентами. Єрмака вони планують прибрати, замінивши на лояльнішого голову ОП.

7. Якщо пріоритет Зеленського переобратися на другий термін — він зробить все, що скажуть виборці і Захід. Тому сьогодні починає формуватися образ прозахідного політика.

8. Для другого терміну потрібна сильна вертикаль, але сильну владу можуть будувати тільки силовики. І потрібен договір з елітами.

9. Довгострокового плану немає, є режим "гасіння пожеж" у міру виникнення ситуацій. Не активна, а реактивна модель.

10. У ОП вірять (незважаючи на повторювані "граблі") в магію "соросят" для підвищення ймовірності другого терміну й отримання лояльності Заходу. Будуть нові призначення.

11. Зеленський буде себе оточувати яскравими, але слабкими людьми, які будуть його "топити".

12. Водночас він хоче зберегти своє близьке оточення.

13. Зміна оточення почнеться з відставки Єрмака, чого хоче Захід.

14. І він дуже боїться вулиці.

15. Другий термін — не тільки прагнення до вподобаного статусу, це безпека. Якщо його не буде, то ризики є як з боку українців, так і росіян.

Виклики для України:

1. Традиційно — демографія, відкладена міграція.

2. Змінюється рівень патерналізму — старі і молоді все сильніше розходяться.

3. Регіоналізація еліт. Вони стають все сильнішими. І все слабше контролюються Києвом.

4. Системні економічні проблеми зберігаються — ми "сировинна бананова республіка".

Парламент:

1. У Ради найбільший рейтинг недовіри серед держінститутів.

2. Розпуск парламенту в нинішньому законодавчому полі невигідний Зеленському.

3. У цьому парламенті вже є олігархічний консенсус і свої депутати на зарплаті. У новому конфігурація навряд чи буде кращою для ОП.

4. Але саме розпуск парламенту може дати +5% до рейтингу Зеленського.

Кабмін:

1. Найвищий антирейтинг прем'єра в порівнянні з іншими політичними суб'єктами.

2. Висока ймовірність заміни прем'єра, щоб "випустити електоральний пар" і підняти собі рейтинг.

3. Але комфортної ОП кандидатури на посаду поки що немає. Хоча мінімум 4 міністри Кабміну претендують на цю посаду.

США:

1. Продовжиться посилення впливу на український порядок денний.

2. Посилення впливу реформаторських структур, що залежать від них (НАЗК, НАБУ, Антикорсуд).

3. Інструменти впливу на нашу політику — МВФ, Bellingcat, вакцинація (доступ до вакцини при виконанні умов).

4. Готується приватизація стратегічних об'єктів.

Світ:

1. Захід послаблює Росію. Путін не виходить із бункера.

2. Потрясіння фінансової світової системи — головний виклик і база невизначеності найближчого часу.

Донбас:

1. Зростання ризику розвалу мирних переговорів, ескалація щодо Криму і Донбасу.

2. Штати можуть вийти на прямі переговори з РФ щодо України (без України) — і це великий ризик для України.

Повторюся, це приватні думки експертів, які брали участь у дискусії.

Оригінал