На якому ґрунті відбуватимуться майбутні електоральні баталії

Про технології доби постмодерну

Сьогоднішнє суспільство стало настільки розмаїтим і фрагментованим, що жодне чітке "ми - ось за це" (а така формула є неодмінною суттю всякої ідеології) не може поєднати більшість.

Тому будь-яка ідеологічна партія відтепер може бути виключно "партією меншості".

Рецепт електоральної перемоги в такому суспільстві лише один: фрагментація і "таргетована реклама".

Тобто: говорити різним різне, пропонувати кожному саме те, що його цікавить найбільше. Грубо кажучи, з лібертаріанцями бути лібертаріанцем, з консерваторами консерватором, тощо. В результаті такого "багатолико-безликого" політичного маркетингу, адресно спрямованого розмаїтим меншинам, тільки й формується "віртуальна більшість".

Але потім цю більшість треба ще якось втримати. Для цього працює друга технологія: "віртуальній більшості" треба протиставити "віртуальну меншість". Тобто: "хай би які ви були різні, але принаймні всі ви - не вони".

В ролі цієї "віртуальної меншості" може опинитися хто завгодно: "глобалісти", "антиглобалісти", "релігійні фанатики", "бездуховні споживачі", "мігранти з Близького Сходу" - байдуже. Головне, щоби це був хтось, до кого однаково прохолодно ставляться більшість представників всіх таргетованих груп.

В Україні, наприклад, "Слуга народу" нав'язливо пропонує на роль такої "віртуальної меншості", з одного боку, частину ОПЗЖ (Медведчук), а з іншого, "Європейську солідарність". Тобто, "хай би які ми були недосконалі, хай би що нас роз'єднувало, головне, щоб не Медведчук і не Порошенко".

Судячи з останніх даних соціології - поки що працює.

Але проблема в тому, що здолати політичну силу, яка взяла і утримує владу за допомогою таких постмодерних технологій, можна лише тією ж зброєю.

А суто ідеологічна опозиція, хай би як яскраво вона обстоювала своє кредо "ми - ось за це", в кращому разі закріпиться перманентно в ролі парламентської меншості.

Ось про що треба думати всім актуальним і потенційним опонентам Зе-влади.

Якщо, звісно, думати реалістично, без мрій та утопій.

Звісно, колись у майбутньому може статися такий (не дай Боже) суспільний струс, що люди різко схаменуться і реальною електоральною більшістю пристануть на якусь ідеологічну формулу з розряду "ми - ось за це". Але це вже не від хорошого життя, і тільки на період, поки страшна і саме тим об'єднувальна загроза не минеться.

А потім ми знову повернемося до тих технологій, які в Британії першими опанували брекситери, в США - трампісти, а в Україні - команда Зеленського. І саме на цьому ґрунті відбуватимуться майбутні електоральні баталії.

Оригінал