Немає ніякого державного майна. Є спільна власність громадян

Необхідне оцифрування всіх активів і їх ринкова оцінка

Кілька місяців тому, коли постало питання про "економічний паспорт громадянина", я наводив оцінку вартості активів держави в перерахунку на одного громадянина. Це було від $78 до $150 тис. (якщо оцінити за ринковою вартістю "державну власність" - надра, землю, ліси, нерухомість, інфраструктуру, воду тощо).

Так ось, ви знали, що в Конституції немає визначення "державна власність"? Але в статті 13 мовиться: "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що перебувають у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією".

Держава не володіє правом, а лише здійснює від імені народу права. Але в нормативних же документах (всупереч Конституції) наводяться такі визначення: "Загальнодержавна власність - майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та створюваних нею державних органів; майно Збройних сил, органів служби безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; кошти державного бюджету; Національний банк інші державні банки; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; страхові, резервні та інші фонди і майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток".

Скажіть, звідки це все в держави? Відповідь прихована в енциклопедичному визначенні: "Державна власність - привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності в різних сферах суспільного відтворення".

Таким чином, незважаючи на те що народу спільно належать - земля, ліси, надра, вода, держпідприємства, транспортна інфраструктура, мільйони квадратних метрів нерухомості, інтелектуальна власність - все це нам подається як державне майно.

І якщо ми не маємо досвіду управління, ми наймаємо професійного керівника. Але тут все не так, у нас монопольний керівник - держава, і в підсумку:

- якість управління ми спостерігаємо останні 30 років;

- ми досі не знаємо, скільки всього нам належить і як змінюється вартість загального надбання;

- ми не можемо мати конкурентні пропозиції з управління нашим майном.

І якщо припустити, що спільні активи українців перевищують $3 трлн і ми не будемо відштовхуватися від прибутковості найбільшого в світі інвестфонду BlackRock ($6,84 трильйона), що перевищує в 2020 році 50% річних, а візьмемо середню прибутковість американських фондів минулого року - 5−10% річних, то, найнявши ефективного керівника, ми б отримали дохід $150−300 млрд, або в перерахунку на громадянина $4−8 тис. на рік.

Але ті мізерні доходи, які отримуються від неефективного управління спільним майном громадян, розподіляються державою через бюджет. Як і податки, якими обкладаються головні бенефіціари країни - громадяни.

Що тепер із цим усім робити?

1. Усвідомити, що немає ніякого державного майна, а є спільна власність громадян.

2. Щоб ефективно керувати своєю власністю, потрібно її знати. Необхідне оцифрування всіх активів і їх ринкова оцінка.

3. Розуміючи обсяг, якість і вартість активів, можна формувати інвестиційну стратегію. наприклад:

- держземля - ефективна оренда на ринкових умовах;

- ліси - створення за прикладом скандинавських країн лісових фондів та отримання прибутковості від приросту активів;

- водне господарство - концесія, ринкова плата за користування водою;

- транспортна інфраструктура - концесія;

- держкомпанії - формування галузевих фондів, найм професійних керівників, проведення IPO, отримання ринкової оцінки і нарощування її в інтересах громадян.

4. Створення системи отримання вигод громадян від професійного управління:

- виплата пенсій при досягненні пенсійного віку;

- гранти талановитим дітям;

- допомога людям з обмеженими можливостями;

- медичне страхування громадянам у разі складних захворювань.

Варіантів багато, але рішення можуть приймати громадяни тільки всі разом. Та поки ми ще не пройшли навіть першого рівня - усвідомлення.

Оригінал