Декомунізація потрібна не для того, щоб забути, а щоб пам'ятати

Нищення пам'яток не змінить минулого. Але змінить сучасність і майбутнє

Нам, звісно, вкрай важливо, як певне культурне явище сприймали люди його епохи. Нам важливо пам'ятати, що на початку ХХ століття соціальні чи класові стосунки виглядали не так, як сьогодні, тому відповідність деталей середовищу має значення. Саме так ми читаємо історичну чи просто давнішу літературу - в сюжеті, деталях та взаєминах між персонажами робимо поправку на іншу епоху, не чекаючи від героїв сучасної поведінки.

Але не менш важливо й те, що ми є дітьми своєї епохи, наша етика відрізняється від етики попередніх епох і це завжди треба враховувати. Не можна сприймати мистецтво і при цьому взагалі не оцінювати його з позиції дитини свого часу. Пам'ятати не означає схвалювати. Зображати не означає некритично репрезентувати.

Знищення комуністичних пам'яток пов'язане не з тим, що ми хочемо забути чи викреслити цю епоху зі своїх життів. Часто, звісно, хочемо, але й розуміємо, що нищення пам'яток не змінить минулого. Але змінить сучасність і майбутнє. Декомунізація потрібна була не для того, щоб забути, а саме для того, щоби пам'ятати - бо комуністичні пам'ятки були схвальними, а не просто некритичними, репрезентаціями ідей, котрій нашій сучасній етиці відверто ворожі, оскільки не визнають за нею права на існування. Мозаїки захищали саме тому, що вони до цього кластера не належать.

Мистецтво може мати високу художню вартість і бути при цьому схвальним зображенням ідей, котрі суперечать нам самим. Обговорювати, скажімо, сексизм у Біблії як соціальну норму часу і місця дії, можна - це дозволяє нам краще розуміти імпліковане, призначене для сучасників повідомлення тексту. Обговорювати, скажімо, сексизм у Біблії крізь призму сучасного розуміння ґендерних відносин, уже не можна, а цілком необхідно. Тому що базове питання, на яке відповідає будь-який процес читання: "Як ця книжка повідомляє мені інформацію з огляду на те, що я вже знаю та уявляю про світ?"

Абсолютно всі дискурсивні практики сучасної культури, від декомунізації до ЛҐБТ-критики насправді відповідають на питання "Як повідомлення певного твору корелюють із нашими сучасними світоглядними моделями?", а не закликають заборонити все, що їм не подобається.

Дехто, звісно, закликає саме заборонити, але те, що ДТП скоюють водії, не дає підстав превентивно посадити всіх людей з правами.

Оригінал