У РФ фактично побудована нова форма держави

Нещодавно ми ще раз переконалися, що Західна Європа ніколи не розуміла і сьогодні абсолютно не розуміє те, що відбувається в Росії. На жаль, часом здається, що Західна Європа взагалі втратила здатність до аналізу відносин з РФ, і це при наявності десятка посольств, бізнес-контактів, усіляких обмінів та круглих столів. Сталість, з якою дехто не втомлюється бити собі бовванів у цьому нерозумінні, викликає відверте здивування...

У цьому своєму нерозумінні Росії не соромився зізнатися мудрий Вінстон Черчилль, кажучи про цю країну, як про головоломку. Єдиний представник західного істеблішменту, який наблизився до розуміння нашого східного сусіда - це американський дипломат та історик Джордж Кеннан. Недарма його відому "Довгу телеграму" продовжують цитувати з такою частотою.

Але чи розуміємо ми, в Україні, що відбувається сьогодні у Росії?

Мені здається, не зовсім. Адже в Росії вже фактично побудована нова форма держави - архаїко-станова деспотія східного типу, точно, як у вислові відомого російського історика Андрія Зубова: "Поступово чекісти стали панівною верствою Росії". Решта - горезвісний "глибинний народ".

У чому ж причина?

Не секрет, що розпад СРСР став майже особистою трагедією не тільки для кремлівської верхівки, а й для мільйонів звичайних росіян, які звинувачують у цьому краху перш за все українців, як вважалися найбільш лояльними нарівні з білорусами. Саме тому росіяни вперто згадують 10-річчя, 20-річчя, 30-річчя цієї дати та продовжують нескінченно мусувати чутки й переказувати теорії змови, нібито пов'язаних із загибеллю радянської імперії. Саме тому з таким всенародним ентузіазмом зустріли горезвісне "вставання з колін" в середині нульових.

Саме тому так зовсім небагато росіян у 2014 році виступили проти анексії та окупації Криму і війни на сході колись братської для них України. Саме тому тренди на вихваляння міфів про Радянський Союз так популярні сьогодні у сучасній Росії.

Втім, дехто з розумних росіян, вже починає розуміти небезпеку сьогоднішнього конфронтаційного курсу і боїться того, куди він може привести.

Мало хто за старою звичкою пише якісь звернення до "політичного керівництва країни", ніби не розуміючи, що це ознака слабкості, яку російська влада відверто зневажає.

Вже практично одиниці не боятися просто вільно говорити вголос і лише сотні виходити на вулиці під прес гарантованих репресій.

Чи треба говорити, що ця деспотія, відверто йде сьогодні в напрямку подальшого розриву відносин з цивілізованим світом і все більш ментально і ціннісно самоізолюючись, до самих останніх днів свого існування буде ненавидіти тих, кого вона вважає винною в краху своїх міфів?

Оригінал