Зеленський через референдум зможе забезпечити собі другий президентський термін

Які ризики несе законопроєкт про народовладдя

На днях прораховував з одним із колег варіанти, які можуть дозволити Зеленському втримати і наростити його падаючий рейтинг.

Зійшлись на думці, що для цього потрібно виконання мінімум трьох умов.

По-перше, посилити хаотизацію суспільно-політичного життя темами, які абсолютно не дотичні до тієї повістки, куди президента заганяє опозиція.

По-друге, втягнути все українське суспільство у штучно створений Офісом президента дискурс, в якому він опиниться медійною персоною №1.

По-третє, підтримка ключовими медійними пулами олігархічних каналів всіх ініціатив Зеленського.

І от саме цього сесійного тижня Володимир Зеленський може отримати до дня народження такий необхідний для цього законодавчий інструмент - закон про народовладдя або про всеукраїнський референдум.

І хоча сам законопроєкт лежить у парламенті з червня минулого року, ідея його ухвалення була з перших днів роботи Зе-команди.

Останні чудово розуміли, що цей інструмент в українських реаліях може дозволити Зеленському надовго закріпитись у владі.

Не вірите? Тоді подивіться історію ХХ – початку ХХІ століття.

На жаль, референдуми були інструментами, які дозволяли Лукашенку, Путіну, Уго Чавесу, Гітлеру та іншим авторитарним лідерам, маніпулюючи суспільно-політичною думкою, лишатись при владі на довгі роки.

Свого часу Мартін Лютер Кінг сказав прекрасну фразу: "все, що робив Гітлер, було законним, оскільки відповідало тогочасній правовій базі, яка ухвалювалась на всенародних референдумах і плебісцитах".

Можливо, через це всенародні референдуми заборонені нині діючою конституцією Німеччини.

Німці чудово вивчили урок з власної історії, коли авторитарний лідер, маючи монопольний доступ до центральних ЗМІ, легітимізував через референдуми рішення, які дозволяли збільшувати його владу та виправдовувати аншлюзи сусідніх країни.

Особливо небезпечні референдуми в країнах з слабкою економікою та низькими соціальними гарантіями для громадян. Оскільки за таких умов правляча олігархічна еліта здатна фальсифікувати будь-які результати волевиявлення. Так було у Венесуелі 2004-го, коли Уго Чавес оголосив один із перших своїх референдумів.

Тоді йому вдалось перемогти, організувавши напередодні голосування масову скупку голосів виборців.

По-перше, більшість виборців отримали з бюджету нові соціальні пільги, надання яких забезпечили державна нафтова компанія PDVSA і Центральний банк Венесуели, перерахувавши саме перед референдумом частину золотовалютних запасів до бюджету країни.

По-друге, влада під прикриттям поліції, масово скуповувала голоси у бідних кварталах Каракаса (місцеві фавели) та інших містах.

Подібними, а то й гіршими методами, діяли всі вищеперелічені авторитарні лідери. Це дозволяло їм продовжувати узурпувати владу, максимально затискаючи політичні та інші свободи в країні.

Не виключаю, що команда Зеленського після ухвалення законопроєкту захоче погратись у подібні політичні ігри, намагаючись з одного боку наростити собі рейтинги, а з іншого – вдарити по своїх політичних опонентах.

Зокрема, на перщому етапі вони можуть піти шляхом своїх італійських колег з популістичної партії "Руху 5 зірок", які у вересні 2020-го винесли на референдум питання про скорочення депутатів італійського парламенту.

Нагадаю, тоді майже 70% виборців проголосували за те, щоб скоротити 345 депутатів з обох палат парламенту - із 945 до 600. Луїджі ді Майо, лідер цього руху, назвав це голосування "історичним", а рейтинги партії – суттєво виросли.

І таких референдумів за ініціативою "найвеличнішого лідера", підозрюю, може бути багато.

Автори законопроєкту кажуть про певні запобіжники по оголошенню референдуму, зокрема в частині кількості зібраних підписів за одну ініціативу. Але боюсь, з цим не буде проблеми, якщо на референдум винесуть питання про "статус Донбасу", "виконання Мінських угод", перегляду законів "про мову" чи "ринок землі".

До речі, розгляд цих питань на референдумі з подальшим скасуванням, може дозволити Зеленському зняти з себе політичну відповідальність за ухвалення непопулярних рішень.
Наприклад, якщо через референдум буде скасований закон про мову або ухвалене рішення про реінтеграцію окупованих частин Донбасу із одночасним наданням цим територіям додаткових політичних прав.

У те, що референдуми будуть проходити без порушень під час голосувань – не вірю. По-перше, в Україні продовжується масова скупка голосів виборців. На останніх місцевих виборах не менше 15% голосів виборців були скуплені десь за 300-500 гривень.

По-друге, ситуація ускладняється тим, що всі центральні ЗМІ контролюються декількома олігархічними групами. І за умови укладання політично-економічного альянсу між Зеленським та олігархами, останні через свої канали забезпечуватимуть максимальну підтримку всіх ініціатив президента, максимально поляризуючи суспільство.

І саме така хаотизація суспільно-політичних відносин може дозволити Зеленському стати в очах громадян єдиним лідером, який справді захищає інтереси простих громадян.

Це у свою чергу може капіталізуватись у зростання його рейтингів та переобрання на другий президентський термін.

Ми ризикуємо опинитись в країні, яка замість того аби проводити реформи і рухатись вперед, опиниться у перманентному хаосі постійних референдумів, які ініціюватимуть "влада-опозиція-небайдужі громадяни".

Саме тому, на мою думку, ухвалювати законопроєкт в такій редакції без суттєвих запобіжників – зарано.

Інакше, у разі ухвалення документу, який дозволятиме перманентно оголошувати референдуми, точно виграють Зеленський і олігархи. А от громадяни, боюсь, ризикують програти, отримавши замість народовладдя олігарховладдя.

Віктор Таран, для Gazeta.ua