"Динамо" губиться, коли суперник підвищує темп

Тренер "Шахтаря" перестав удавати з себе видатного теоретика

Коли наші команди здобувають позитивний результат у матчах із сильними суперниками, то треба дивитися в корінь: чи це вдала гра всієї команди чи окремих виконавців? В недавніх матчах "Динамо" й збірну по черзі тягнули Бущан і Циганков. Коли цей фактор із певних причин не спрацьовує, то бачимо результати такі, як учора із "Ференцварошем".

Кияни завдали мало ударів по воротах. У другому таймі взагалі не було жодного в площину воріт. А як команда може розраховувати на перемогу за таких умов? Статистику не обдуриш: кияни не награли на перемогу. Коли суперник трохи підвищує темп, динамівці починають губитися і втрачають ініціативу. З'являються слабкості в центрі захисту.

Окремо хотів би сказати про Супрягу. Хлопець не бере участі в гольових комбінаціях. Владислава там не помітно навіть в епізодах. Його зірковий статус не відповідає грі. Я колись мав такого центрфорварда. Один із матчів ми виграли з рахунком – 5:0. Нападник не забив жодного м'яча й навіть близько не стояв, коли їх забивали. Питаю:

– Що ти робив на полі?

– А я нахилився, коли забивали третій м'яч, – каже.

Десь приблизно так у футбол грає Супряга. Чому Луческу не дає шансу іншим форвардам, тому ж Русину, – для мене загадка.

Зовсім інша ситуація в "Шахтарі". Команда спустилася з небес на землю і перестала включати режим суперклубу. "Шахтар" зараз грає як типовий середняк – на рівні "Краснодару", "Ференцвароша" та інших. Команда не винаходить нічого, а грає на відбій із сильними світу цього. Сталося це після того, як над Каштру нависнула загроза відставки. Він перестав удавати із себе видатного теоретика, як це робив Фонсека, а почав просто грати у футбол, виходячи із можливостей команди. Зараз "Шахтар" реально претендує на третє місце, а за сприятливого збігу обставин - навіть на вихід із групи.

Олег Федорчук, для Gazeta.ua