Саміт у Брюсселі має значення лише для однієї людини. І це – не Зеленський

Путін розпочав війну якраз для того, щоб не допустити інтеграції України до цивілізованого світу

Після першого з часу початку пандемії коронавірусу "живого" саміту Україна — Європейський Союз президент Володимир Зеленський у своїй колонці для інтернет-видання "Європейська правда" говорив про безсумнівний успіх зустрічі. Цю тезу також буде намагатися продати громадянам команда Володимира Зеленського, про це писатимуть близькі до влади журналісти та блогери.

І дійсно — чому б не говорити про успіх? Підсумкова заява саміту сповнена оптимістичних обіцянок — зокрема, про продовження безвізу для українців після закінчення часів пандемії, про підписання вже 2021 року угоди про "відкрите небо", що дасть змогу збільшити кількість авіарейсів між містами України та країн ЄС, про "промисловий безвіз", про можливість перегляду угоди про асоціацію України з Євросоюзом для прискорення економічної інтеграції нашої держави. Так що ж помилялись ті, хто вважав цей саміт публічною поразкою українського президента? Ніякої зради бути не може! - пише Віталій Портников для видання "Букви".

Але виникає просте питання: а хто ж так вважав? Хто взагалі вважає, що на самітах України та ЄС взагалі відбуваються серйозні реальні розмови про дії партнерів, а не куртуазні церемонії, які мають засвідчити обопільну зацікавленість?

Тих, у кого коротка пам'ять, хочу запросити до Вільнюса 2013 року, коли від тодішнього українського президента Віктора Януковича очікували підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Янукович перетнув всі можливі червоні лінії у стосунках з європейцями, він не виконав своїх обіцянок, необхідних для того, щоб підписати цю угоду — зокрема, відмовитися від ліквідації наслідків вибіркового правосуддя, що мало б призвести до звільнення Юлії Тимошенко. З цим авторитарним правителем, який однозначно орієнтувався на Москву і не прислухався до власного суспільства, не можна було навіть сідати за стіл перемовин, а тим більше підписувати якісь угоди. Але лідери країн Європейського Союзу умовляли Януковича до останнього.

На наше щастя, Янукович слухав не Меркель, а Путіна

Якби він не виявився, на наше щастя, таким ідіотом — він підписав би угоду і приїхав би до Києва переможцем. У нас була б асоціація з ЄС, не було б Майдану і війни з Росією, не було б демократії, а був би авторитаризм путінського зразка, який до того ж допомагав би корумпованим зв'язкам російських олігархів з їхніми європейськими партнерами через українське вікно. По суті, це було те, що європейці тоді пропонували Януковичу — і навіть Тимошенко не було потрібно звільняти. Але повторюю, на наше щастя, він слухав не Меркель, а Путіна, який просто побоявся, що угода у перспективі не дасть змоги йому приєднати Україну до Росії. Оце й весь вільнюський саміт, якщо серйозно. Погодьтеся, що Зеленський заслуговує на значно позитивніше ставлення.

І саме тому підсумки брюссельського саміту мають такий виразний куртуазний характер. Саме рішення про продовження безвізу — це просто ніщо, тому що абсолютно не зрозуміло, навіщо це взагалі декларувати. Україна поки ще не зробила нічого, щоб можна було поставити руба питання про відмову від безвізового режиму для її громадян. Одна справа — політичні заяви, інша — інституційні рішення, які мають базуватися на процедурах. До того ж ніхто сьогодні не знає, коли реально закінчиться пандемія і як буде відновлений безвізовий режим. У ситуації, коли одні німецькі землі вимагають від мешканців інших тест на коронавірус і вирішують не поселяти у готелях мешканців проблемних земель, говорити про якусь найближчу перспективу безвізу — абсолютний сюр. Від того, що більшість українців просто не готова усвідомити найближчі наслідки пандемії для нашого звичайного життя, ці наслідки меншими не стають.

Рішення про продовження безвізу — це просто ніщо, тому що абсолютно не зрозуміло, навіщо це взагалі декларувати. Україна поки ще не зробила нічого, щоб можна було поставити руба питання про відмову від безвізового режиму для її громадян

Теж саме можна сказати про угоду щодо "відкритого неба". Ця угода на столі у європейців уже багато років поспіль. Її не підписували не тому, що Україна там чогось не виконала, а тому, що Велика Британія та Іспанія не могли домовитися між собою щодо повітряного простору Гібралтару. Тепер Велика Британія вирішила залишити ЄС (з цієї точки зору нам просто поталанило, тому що інакше цю угоду ще 10 чи 20 років ніхто б не підписував) — і Євросоюз обіцяв підписати угоду на цьому саміті.

Але не підписав, тому що європейці не встигли до кінця домовитися з британцями щодо процедури розлучення і невідомо, чи взагалі встигнуть. Але якщо встигнуть і всі процедурні моменти між Великою Британією і Євросоюзом буде врегульовано, угоду підпишуть наступного року. Що теж немає на цю мить істотного значення. Тому що збільшення кількості рейсів є важливим лише тоді, коли буде подолано пандемію, запрацює безвіз, почнуть відновлюватися авіаційна та туристична галузі. Абсолютно не зрозуміло, навіщо збільшувати кількість рейсів, якщо на них нікому літати. І це, до речі, стосується не лише самого безвізу, але й стану європейської та української економік.

І якщо вже продовжувати тему економіки, треба зазначити, що перегляд угоди про асоціацію та "промисловий безвіз", які поліпшать умови української інтеграції до європейського ринку, є справді дуже важливі — але для цього потрібно забезпечити реальне зростання самої української економіки, яка, за висновками провідних міжнародних інституцій, не поспішає відновлюватися після пандемії, Або, якщо бути точним — під час пандемії.

І тут ми переходимо до головного моменту цього саміту — макроекономічної допомоги Україні. Так ось, цієї макроекономічної допомоги не буде до того самого моменту, як у Євросоюзі не переконаються, що українська влада готова забезпечити незалежність антикорупційних структур і провести чесну процедуру обрання нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Макроекономічної допомоги не буде до того самого моменту, як у Євросоюзі не переконаються, що українська влада готова забезпечити незалежність антикорупційних структур

І тут ми повертаємося до всіх сигналів, які лунали, коли парламентська більшість створила для обрання цього керівника комісію, більшість членів якої є очевидно лояльні до президентського Офісу і не мають жодного відношення до антикорупційної діяльності.

Ось тоді й говорили, що таке рішення загрожує безвізу, що Україна не виконує своїх зобов'язань тощо. Та от безвіз якраз буде, а грошей не буде. Ані від Європейського Союзу, ані від МВФ, представники якого якраз і займаються моніторингом відповідності дій української влади її попереднім зобов'язанням. При цьому сам Володимир Зеленський переконує, що конкурс на керівника САП — який, очевидно, буде напрочуд незалежним від українського президента, як і всі Інші прокурори, еге ж — буде продовжуватися кілька місяців, так багато охочих посісти це місце.

Ну так ось стільки, скільки триватиме цей конкурс і скільки не буде впевненості, що оточення Зеленського не протягує на цю посаду чергову ляльку, якою зможе маніпулювати президент та пов'язані з ним олігархічні клани, стільки, ймовірно, і не буде фінансової допомоги. Яка конче потрібна українському уряду у ситуації, в якій опинилися на сьогодні наша економіка. І ця домовленість про те, що спочатку незалежність антикорупційних структур, а потім гроші — це і є єдиний реальний підсумок саміту у Брюсселі. А все решта — протокольний пил, який немає ніякого реального значення. Немає ніякого реального значення ні для кого, крім однієї людини.

І ця людина — зовсім не Володимир Зеленський. Для Зеленського всі ці підсумки для порозмовляти та покрасуватися, показати який він прекрасний європеєць, не те що Порошенко і взагалі Україна вже скоро буде у Євросоюзі, Зеленський це сам сказав співрозмовникам на закритій зустрічі, нам лише потрібна чітка програма такого приєднання. Для Зеленського такі слова просто нічого не варті, це як якийсь там сценарій, який він знову озвучує на телебаченні.

Людина, для якої всі ці підсумки мають значення — це Володимир Путін

А ось людина, для якої всі ці підсумки мають значення — це Володимир Путін. Російський президент просто переконується, що його український колега, який так його не хоче ображати й завжди дуже обережно говорить про нього особисто і про його політичні дії, насправді робить все можливе, щоб відірвати Україну від матушкі Росії та прискорити її інтеграцію до проклятого Заходу. Виникає питання для чого тоді домовлятися про щось з цим Зеленським, для чого зупиняти війну, коли будь-який компроміс призведе лише до того, що Зеленський якнайшвидше втече до своїх буржуїв?

Це я, звісно, не для того, щоб закликати Зеленського припинити займатися європейською інтеграцію, якщо він бажає домовитися з Путіним. Це я до того чи розуміє взагалі сам Зеленський, що будь-який його діалог з європейськими лідерами та його оптимістичні заяви про прискорення європейської інтеграції України роблять неможливим будь-який компроміс у стосунках з Росією, припинення війни на Донбасі та відновлення територіальної цілісності України? Чи усвідомлює український президент, що це взаємопов'язані поняття, і Путін розпочав цю війну якраз для того, щоб не допустити інтеграції України до цивілізованого світу?

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Павло Шеремета Економіст
Віктор Чумак Правник, колишній заступник генпрокурора
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"