Ахметов міг грати за ветеранів "Шахтаря", а Суркіс – "Динамо"

Голова Асоціації ветеранів футболу схожий на "Чапаєвця"

Усі люди про щось мріють у дитинстві та юності. Але життя розпоряджається по-своєму, і майбутні герої, космонавти, чемпіони стають врешті бухгалтерами, менеджерами з продаж, контрабандистами. Але не всі. Дехто проносить свою мрію крізь усе життя і втілює її інколи досить дивним способом.

На ілюстрації із підручника для медучилищ за 1967 рік ми бачимо один із таких способів.

Тут усе ясно: надивилася людина у дитячі роки радянських фільмів про "подвиги героїв" і захотіла й собі стати таким самим. Але в армію з відомих причин не взяли, тож довелося вирішувати проблему самотужки шляхом виготовлення отакого "партизанського паспорта".

На фото із Жмеринки, зробленому цієї неділі, ми бачимо Олега Собуцького, який з дитинства мріяв грати у футбол за збірну України.

Але туди його, власне як і багато тисяч подібних мрійників через певні причини якось не запросили, тож довелося вирішувати проблему самотужки шляхом взяття на утримання "національної збірної ветеранів" під егідою Асоціації футболу України. Вже багато років Собуцький возить цю команду Україною та світом на матчі та турніри ветеранських команд. І сам за неї грає. І що з того, що Собуцький приблизно такий самий "ветеран збірної", як той хворий із підручника "тріжди гєрой міра"? Сам плачу – сам граю!

Шкода, що до цього не додумалися інші. Той же Ахметов міг би спокійно грати за команду ветеранів "Шахтаря", а Суркіс – за ветеранів "Динамо". Немає сумніву, що обидва вони у дитинстві мріяли виступати за ці команди. Але щось їх зупинило на шляху саме такого способу здійснення дитячих мрій.

Та повернемось до Олега Собуцького. Гадаю, що із ним все врешті буде добре. Бо того "Чапаєвца" із підручника таки вилікували.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua