Ми наближаємося до нового перезавантаження пострадянського простору

У 1990-х цей шанс змарнували

3 жовтня було 30 років Німецької єдності - у нас це майже ніхто не помітив.

Після падіння Берлінського муру країни, які поставили собі за мету стати частиною цивілізованого світу, заявили про своє прагнення набути членства в ЄС та НАТО - і досягли цього. А в наших лідерів тих часів не знайшлося візії та політичної волі навіть на те, щоб на початку 1990-х замість пустої угоди про партнерство і співробітництво наполягти на угоді про асоціацію. Такий шанс ми мали - знаю по розмовах з колишніми політиками Євросоюзу. Деякі з них говорили мені, що наша поведінка справила на них враження, що ми хотіли б свідомо залишитися у сфері впливу Росії. Або поставте собі питання, що саме ми отримали за знищення ядерної зброї - підписання Будапештського меморандуму? У 1990-х (і не тільки) ми згаяли дуже багато - саме, коли умови були найкращими.

Тепер ми наближаємося до нового етапу перезавантаження пострадянського простору. Він не буде останнім, але статус-кво неможливе. Дуже не хочеться, щоб ми повторили досвід початку 1990-х і намагалися "пропетляти", погратися у багатовекторність (формально це тепер заборонено Конституцією, а на ділі бажаючих у нас більш, ніж достатньо) або просто перечекати.

Ми не дуже здатні використовувати шанси, коли все більш-менш спокійно, так хоч в часи змін маємо не схибити.

Оригінал