Чорне море через 20 років стане таким, як описував Геродот

Понт Евксинський повертається

Коли третій тиждень лікуєшся від "коронної" пневмонії, як ніколи мріється про природу, зокрема про море.

І тут раптом зі Скадовську приходить новина – під нашим берегом зловили морську черепаху! Мандрівниця запливла не з близька – аж із Егейського моря, через Дарданели, Мармурове море та Босфор. Екзотична пригода, чи ознака кліматичних змін? Чи загрожує нам нова біологічна інвазія та перебудова морської екосистеми?

Ні, не інвазія. Навпаки – повернення давніх мешканців. Справа у тому, що Чорне море, до якого ми звикли за роки нашого життя, добряче збіднене порівняно навіть із першою половиною ХХ століття. А якщо порівняти із античними описами – це десь половина тодішнього біорізноманіття. І найцікавіше те, що тодішній Понт Евксинський екологічно був набагато тісніше пов'язаний із екосистемою Середземного моря, аніж на нашій пам'яті. Босфор та Дарданели не були забиті тисячами суден, а слугували постійними міграційними шляхами для риб, черепах та дельфінів. Чорне море від природи на порядок більш кормне, аніж Середземне – адже біологічна продукція моря визначається кількістю винесених річками поживних сполук (азот, фосфор, залізо). Дунай, Дніпро та Буг виносять до Чорного моря на порядки більше цих "добрив", ніж річки Середземноморського басейну, тож наше море для середземноморських тварин – шикарна "їдальня", на порядок ситніша за їхню домівку. До речі, і смакові якості риб, нагуляних у наших багатих та розпріснених водах, давні греки та римляни оцінювали як значно вищі ніж у своїх аборигенних популяцій, тож транспортували чорноморську рибу до Еллади та Риму.

Єдиний недолік нашої "їдальні" - з неї треба встигнути втекти, поки з азійських степів не прийшли зимові хвилі холодного повітря, та не заморозили наше море так, як на Середземному ніколи не буває. Тож кожної осені косяки теплолюбних середземноморців вирушали назад у свої голодні, але теплі води, щоб наступної весни знову повернутись на нагул до Понту. Так чинили багато видів риб, зокрема хижі велетні – тунці, дещо менша за них пеламіда, ставрида та скумбрія… А "на хвості" за ними приходили навіть акули – ну і вже згадані морські черепахи.

На жаль, останні щонайменше дві третини століття ці міграції припинились. І от здається саме морським черепахам випала роль "перших ластівок", які натякають на відновлення попередніх зв'язків. Останні кілька років цих мандрівних рептилій зустрічають біля берегів Болгарії та Туреччини, у найтеплішій частині Чорного моря. Минулого року були знахідки у Грузії та Румунію. Але так далеко на північ, як наразі, черепахи востаннє запливали аж у першій половині 20 століття! Тож відтепер можна сказати, що вже все Чорне море потроху охоплене процесом відновлення зв'язків із старою Середземноморською "метрополією".

Це дійсно напряму пов'язано із тим самим глобальним потеплінням, про яке всі чули, але яке чомусь ніхто не співвідносить безпосередньо із своїм життям та своїм регіоном.

Щороку до Чорного моря потрапляє все менше прісних вод річкового стоку, натомість випаровування з поверхні навпаки зростає – тож наше море потроху солонішає, а недопостачання води з континенту компенсується збільшенням потоку води через Босфор. Таке одночасне підсолення, підігрів, та підток з Бософору разом зветься "медітерранізацією" - поступовим вирівнюванням параметрів Чорного моря, особливо його прибосфорських районів, із Середземним.

Тим часом людська активність, яка свого часу значною мірою спричинила розрив історичних зв'язків між морями, у близькому майбутньому може сприяти їх відновленню. Йдеться про Канал Істамбул – масштабний транспортний проєкт, який реалізує уряд Туреччини. Після відкриття штучного судноплавного каналу передбачається, що чи не 90% суднового трафіку замість Босфору піде через нього. Вперше за століття Босфор розвантажиться, і стане знову безпечною артерією для регулярних міграцій тунців, пеламід, дельфінів та черепах.

Тож не можу собі відмовити у порції мрій: Чорне море за два десятки років – таке, як описував Геродот, із стадами осетрових під берегами та стадами тунців у відкритих водах, зграями дельфінів, повільними зеленими черепахами, та із тюленем-монахом, який повернувся із свого нинішнього Егейського притулку.

Оригінал