Терпець урвався. Європа готова жорстко відповісти Росії

Кремль не залишив їй вибору, змушуючи вийти з кута і згадати про свої гени

Європа потрібна Росії, як повітря. Європа для Росії — економічний ресурс і постачальник технологій. Європа — дім для російського правлячого класу, який разом із західними лобістами створив механізм приватизації вітчизняної природної ренти.

Для Росії завжди найважливішою країною була Німеччина. Угода "газ в обмін на труби і гроші", яку Кремль уклав з ФРН в 1970 році, дозволила СРСР стати енергетичною державою. Москва використовувала угоду успішніше, ніж її німецькі партнери. Німці сподівалися, що економічне співробітництво допоможе трансформувати Росію. Не вийшло. Німці спробували повторити експеримент, запропонувавши путінській Росії "партнерство заради модернізації". І знову невдача.

Канцлер Меркель довго вірила, що з Кремлем потрібно говорити і діалог допоможе взаєморозумінню. Але її терпець урвався, і в травні 2020 року Меркель заявила: "Росія здійснює стратегію гібридної війни".

Ідею умиротворити Росії через обійми підхопив французький президент Макрон. Але жахнувшись трагедії з Навальним, Макрон зробив те, що не ризикнув би зробити жоден західний лідер. Макрон висунув Кремлю ультиматум, зажадавши "пролити світло" на спробу вбивства Навального. "Потрібно внести ясність швидко і бездоганно, оскільки ми будемо робити так, щоб дотримувалися червоні лінії", — заявив Макрон, руйнуючи французьку традицію особливих симпатій до Москви.

Ви запитаєте: невже слабовольна Європа здатна відповісти Росії? Адже скільки було приводів для європейського обурення. Проте кожного разу Європа поверталася до спроб "зрозуміти" Росію, створюючи підозру в політичному мазохізм.

Але якщо Кремль проігнорує жорсткість недавніх резолюцій Європарламенту щодо Росії і Білорусі, це буде помилкою.

Європа починає усвідомлювати, що збиток від її м'якотілості щодо Росії перевищує економічну вигоду. Страх викликати агресивність Москви поступається місцем побоюванням внутрішнього розкладу. Європа починає руйнувати індустрію щодо здійснення інтересів російської системи на світовій сцені.

Так, завдяки боротьбі з відмиванням грошей Лондон перестав бути злачних місцем для російської еліти. Завжди готовий прислужитися Кіпр наважився відбирати "золоті паспорти" у російської еліти, і Мальта задумалася про те ж.

Розслідування обрушили репутацію солідних банків в Австрії, Німеччині, Нідерландах, Скандинавії (включно з Danske Bank, Swedbank, SEB, Deutsche bank, Raiffeisen Bank), які звинувачують в тому, що відмили сотні мільярдів доларів російських брудних грошей.

Всі застигли в напруженні, чекаючи, як буде реалізована в Євросоюзі і у Великій Британії 5-а Директива ЄС. Ця директива ліквідує анонімність банківських рахунків. Під вимоги Директиви ЄС потрапляють всі, починаючи з бухгалтерів, хто працює з грошима підозрілих осіб.

Довго опирався новому законодавству арт ринок — улюблена сфера очищення капіталів з Росії. Відтепер аукціони європейських держав зобов'язані ідентифікувати покупців, що здійснюють великі угоди.

Особлива увага європейських фінансових регуляторів буде прикута до "політично значущих осіб" (PEP) — політиків, чиновників, їх родичів та близьких.

Європа відповідає на виклик Росії власним очищенням і боротьбою з enablers — тими, хто забезпечує інтеграцію російської еліти в європейське суспільство.

Якщо європейці виявлять повільність, американські фінансові регулятори стоять напоготові. Ще більше шуму варто очікувати від консорціумів незалежних журналістів (таких, як OCCRP) і Transparency International, які поставили на потік розслідування потоків брудних грошей.

Іронія в тому, що чистка, яку розпочав Захід, відповідає вимозі президента Путіна "повної заборони на заняття державних посад особам з іноземним громадянством, підданством або дозволом на проживання в іноземній державі, а також особам, які мають рахунки або вклади в іноземних фінансових установах, банках". Цікаво, як російські державні службовці сприймуть цю дискримінацію: інші можуть мати "запасний парашут", а вони ні!

Прагматизм вже не є для Європи перешкодою для того, щоб сформулювати свою відповідь на насильство в Білорусі і замах на Навального.

Так, Брюссель не тільки відмовився визнати Лукашенка легітимним президентом, а й заявив про визнання Координаційної ради "тимчасовим представництвом людей, які потребують демократичних змін у Білорусі". Тепер Росії буде важче контролювати транзит від Лукашенка до нової влади, ігноруючи Координаційну раду.

Європа заговорила про російське "гібридне втручання" у справи Білорусі. Не треба дивуватися, якщо ті, хто в ньому брав участь (аж до російської попси) потраплять до списку санкцій.

"Ні — втручанню і ні — злочинному мовчанню", — заявив щодо Білорусі президент Макрон, який кинув виклик Москві.

Європейські посли, зайнявши оборону в квартирі нобелівського лауреата Світлани Алексієвич, запобігли її арешту. А якщо вони почнуть практикувати це в Москві?

"Фактор Навального" змушує Європу не тільки підняти питання про ходіння в Росії бойової отруйної речовини. Європі доводиться міркувати про власну безпеку.

"Ну чому Кремль не може піти хоча б на показне розслідування!", — запитують європейські прихильники Кремля. Вони розуміють, що російська позиція руйнує їхню репутацію.

Європа ще залишається російським ресурсом. Але Росія робить все, щоб стати для Європи фактором загрози. Ще до Білорусі і Навального всього 31% європейців дивилися на Росію доброзичливо. Серед них 12% шведів, 23% голландців, 26% британців, 35% німців і 33% французів (27% європейців довіряли Путіну). Можна гадати, скільки європейців ставиться до росіян із симпатією сьогодні.

Вже не можна, як раніше сказати: чорт з нею, з Європою; все забудеться. Не забудеться.

Пора думати про нову епоху. Зовнішній ресурс російської влади, який включає використання Європи як системної "скріпи", вичерпується.

Ми поки не знаємо, коли остаточно прокинеться економічний гігант, що волів бути політичним карликом. Але в тому, що завдяки Росії почалося його пробудження, сумнівів немає. Кремль не залишив Європі вибору, змушуючи її вийти з кута і згадати про свої гени.

Росія втратила Європу. Принаймні, якщо мова йде про довіру. А в чому конкретно це знайде вираження, ми ще побачимо.

Оригінал