Фільм про хасидів не вийшов у прокат. Не хочемо бачити наші проблеми

Постколоніальне та закомплексоване мислення як воно є

А ви знали, що вже давно є фільм про приїзди хасидів до Умані?

І про ті конфлікти, які щоразу виникають у них із місцевими. Цілий документальний фільм, який досить глибоко аналізує проблему. Не компліментарно, до речі, як для уманців, так і для хасидів.

Називається він "Диббук. Історія мандрівних душ".

Дуже добре зроблений та розумний фільм. Але в прокат він, здається, так і не вийшов. В інтернеті його теж не знайти. Я б заплатила навіть більше звичної ціни, щоб його передивитися.

В Одесі, де показували цю стрічку, багато людей так і прогнозували, що ні в який прокат це не вийде. Бо наші "патріоти" неодмінно вз'єрепеняться. Українці ж можуть бути або жертвами, або героями. Все, лише дві ролі та максимально спрощена реальність. Брати якусь відповідальність, визнавати помилки ці люди не вважають для себе потрібним. Постколоніальне та закомплексоване мислення як воно є.

А тут їм у фільмі розказують про єврейські погроми, які вчиняли історичні постаті, про яких з придиханням розповідають дітям у школі.

Одне із завдань культури – показувати людям самих себе та їхні проблеми. Часом навіть шляхи вирішення. Але означення проблеми - це вже багато.

Поки ми навіть близько не підходимо навіть до бажання ці наші проблеми побачити. Так що приготуйтеся застрявати у них все глибше і глибше.

А позитивний вплив таких фільмів проявився одразу після показу цього. Спочатку, під час обговорення, в глядацькому залі встав єврей, подякував авторам і сказав: за цих людей соромно, але не усі євреї такі. Потім встав українець, подякував авторам, сказав, що йому теж соромно. Але попросив не судити про усіх українців за героями стрічки.

Оригінал