Фокін – не наш "сучий дід"

Опора на родичів – норма для всіх українських політиків

Чому вчить нас історія із колишнім прем'єр-міністром України, який несподівано повернувся до великої політики, нібито з волі жіночого організму на ім'я Маша? Я особисто не став би особливо обурюватися, як це публічно зробила політикіня Ірина Геращенко. Тому що перш ніж говорити про "внучок-жучок" цій нардепині варто було би згадати, завдяки яким видатним чеснотам вона сама опинилася на самій вершині влади. А поки вона згадує, спробуємо відкрити очі і визнати, що опора на родичів, друзів та знайомих вже третій десяток років є нормою для всіх без винятку українських політиків.

А на кого їм опиратися? На однодумців, які щиро і безкорисливо прагнуть втілити в життя прогресивні ідеї свого лідера? Не виходить. У нас всі політики однодумці, бо думають про одне й те саме – як побільше "нацарювати" поки вони при владі. Тому надія лише на найближчих. Наприклад, на зятя, якого президент Кучма зробив олігархом чверть століття тому. А після цього само пішло. У президента Ющенка видатним політиком став рідний брат, у президента Януковича економікою заправляв син, у президента Порошенка син теж став народним депутатом. Ну а про нинішнього і згадувати не варто – той завів до влади цілий "квартал" друзів та приятелів.

А на кого їм опиратися? На однодумців, які щиро і безкорисливо прагнуть втілити в життя прогресивні ідеї свого лідера? Не виходить

Немає жодного сумніву, що й наступний наш президент робитиме те ж саме. Бо немає такого антикорупціонера, який після отримання влади не став би роздавати посади друзям та родичам, аби разом красти у промислових масштабах. Нічого доброго у цьому немає. Але немає і нічого страшного. Цивілізований світ вже давно через це пройшов і не має тепер жодних проблем. Як саме?

Президенту США Франкліну Рузвельту приписують фразу про те, що диктатор Нікарагуа Сомоса – хоч і "сучий син" (son of bitch), але "наш сучий син". Тому серед вітчизняних політиків, на кожному з яких, коли придивитись, немає де клейма ставити, нам, відповідно до власних політичних уподобань, слід просто шукати "наших сучих синів". Щоб голосуючи за них, усвідомлювати кому довіряємо владу і потім нічому не дивуватися.

Щодо Вітольда Фокіна, то після всього, що він встиг наговорити, називати його "сучим сином" не виходить – вік занадто поважний. Зате його можна назвати "сучим дідом". Звісно ж, не нашим!

Микола Несенюк, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Віктор Чумак Правник, колишній заступник генпрокурора
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Погода