Поразка робить його ще небезпечнішим

Лукашенко довго торгував лояльністю. Він продавав лояльність Москві в обмін на економічний ресурс, при цьому шантажуючи Кремль погрозою піти на Захід.

Лукашенко кокетував із Заходом, роблячи вигляд, що готовий до обіймів. Західні лідери були готові його обійняти. Навіть якщо він гнобить своє суспільство. Головне відтягнути Білорусь від Росії. Цей батька геній геополітики!

З кінця 2019 року в відносинах між Мінськом і Заходом почалася відлига. Брюссель і Лукашенка розпирало від дружніх почуттів. У лютому до Мінська прибув держсекретар Майк Помпео розморозити відносини США з Білоруссю.

Захід був потрібен Лукашенку не тільки для шантажу Путіна. Йому стали потрібні гроші, коли Москві набридло його утримувати. А він обходиться дорого. Росія в різні роки субсидувала від 11 до 27% білоруського бюджету.

Судячи з першої реакції ЄС і США на узурпацію батьком влади, все могло завершитися тим, що західні лідери висловили б свій "жаль" з приводу брудних білоруських виборів. Після паузи діалог з Лукашенком був би продовжений. Адже скільки зусиль було витрачено на його приручення!

Але озвірілий батька, який віддав мирне населення на розтерзання карателям, змусив західне суспільство здригнутися, а істеблішмент заговорити жорсткіше. Лукашенко з партнера європейців став для них Білоруським М'ясником.

Балтійсько-нордичний блок держав (Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія і Швеція) разом з Німеччиною зажадали колективної відповіді ЄС на події в Білорусі. Що така відповідь буде, стало очевидно, коли канцлер Меркель і глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен закликали до санкцій проти тих, "хто порушив права особистості в Білорусі". Обидві виступили за санкції перед надзвичайним засіданням міністрів закордонних справ ЄС 14 серпня. Міністри прийняли рішення про введення санкцій проти Лукашенка і його команди; юридичні деталі будуть оголошені 25-26 серпня на міністерському форумі в Берліні.

Захід навряд чи піде на секторальні санкції і навіть не через страх перед Москвою. Ці санкції можуть призвести до колапсу білоруської економіки і вдарять по населенню. І хто буде витягувати Білорусь з прірви?

Білоруська драма показує, наскільки обмежені можливості "колективного Заходу" стримати репресивний режим, якщо диктатор готовий перейти всі червоні лінії. Ліберальні демократії не готові взяти на себе наслідки жорстких заходів.

Білорусь для Заходу стала тестом на здатність до реалізації потенційної потужності. Ось якщо ліберальні демократії (нехай не всі, а лише кілька) визнають в якості легітимного президента Світлану Тихановську - це одне. А якщо вони продовжать закликати білорусів до національного діалогу - це каша, вигідна Лукашенку. І показник готовності до сміливих рішень.

Тим часом, не зумівши придушити опір силою, Лукашенко намагається вижити, пропонуючи компроміс. "Нам не потрібна бійка"; "Я хочу вибачитися" з боку лукашенківських підручних - це спроба заспокоїти громадську лють. Але пролита кров і покалічені громадяни - хиткий грунт для примирення.

Лукашенко програв - навіть якщо поки він не готовий піти. Поразка робить його ще небезпечнішим: у нього не залишилося поля маневру ні в самій Білорусі, ні в стосунках із Заходом. Йому нікуди відступати, а попереду тільки прірва! Залишилося сподіватися на Росію, яка може кинути йому рятівний круг або втопити.

Але навіщо Лукашенко Москві? По-перше, фінансування його режиму - тягар для російського бюджету. По-друге, підтримуючи узурпатора, Москва навряд чи зміцнить у Білорусі про-російські настрої. По-третє, порятунок Лукашенка підриває шанси Путіна нормалізувати відносини із Заходом. По-четверте, з ідеєю Союзної держави доведеться розпрощатися. Кремль навряд чи ризикне мати в рамках однієї держави населення, яке лізе під кулі. Та й як тепер білорусів заженеш в стійло?!

Лукашенко відтепер не зможе утримати стабільність у своїй країні. Москва отримує під боком порохову бочку. Кремль повинен думати, як себе вести з людиною, яка вкрала владу і дозволяє собі кусати кремлівську руку. Знесилений і озвірілий Лукашенко, який втратив підтримку народу, для Москви - головний біль.

Ні, скажете ви. Кремль не дозволить Лукашенку згоріти. Це було б підтримкою народного протесту і ударом по системі єдиновладдя (в Росії, звичайно!). Це буде поганий меседж для євроазіатських колег.

Що ж, у Кремля зараз три варіанти дій. Перший: дати Білорусі відправити Лукашенка у відставку (значить під суд). Другий: допомогти йому, пославши десант "зелених чоловічків" (чи готовий Кремль до ізоляції Росії?). Третій - вивезти Лукашенка з Мінська і поселити поряд з Януковичем. У них є про що поговорити.

Створення умов для мирного відходу Лукашенка для Путіна може стати способом не тільки запобігти дестабілізації, а можливо, і громадянській війні в Білорусі. Це для Путіна спосіб повернутися в Клуб світових держав, чим він зараз стурбований. Поки батька не ​​заллє Білорусь кров'ю і не покладе відповідальність за кров на Кремль.

Час минає. 15-16 серпня Білорусь знову виходить на вулиці.

А поки світовій спільноті доведеться терміново вирішувати питання про гуманітарну допомогу білорусам - покаліченим, які зазнали насильства, які втратили роботу. Ситуацію з понівеченим народом в Білорусі можна розглядати, як гуманітарну катастрофу.

А він? Він програв. І здається, він це зрозумів.

Оригінал