Маємо шизофренічну економічну політику. Кожен тягне в свою сторону

Прихильники закону локалізації в державних закупівлях просто не знають і не хочуть розуміти базової економіки, економіки практично шкільного рівня

Йдеться про законопроєкт 3739, який був нещодавно прийнятий в першому читанні. Він надає переваги в державних закупівлях виробленій в Україні продукції. Здавалось, що тут поганого? У тому, що державне підприємство купуватиме українську продукцію, а не імпортну? Головна ідея, що тоді гроші державних підприємств залишаться в економіці України, а не підуть іноземним компаніям. А це і робочі місця та зарплати українцям, і сплачені податки, і розвиток підприємств. Логічно! Але ні, насправді, зовсім нелогічно. Якщо б прихильники законопроєкту трішки подумали, то зрозуміли, що цей аргумент хибний.

А як насправді? Цей законопроєкт зашкодить експортерам. До чого тут експортери, скажете ви? А ось до чого. Гроші державних підприємств ніколи не залишають економіку України. Вони завжди, навіть коли за них купують імпортне, продовжують працювати на економіку України. З них платять зарплати і податки, розвивають підприємства.

Що відбувається? У державного підприємства є гривні. При закупках імпорту, на ці гривні купують долари, і за ці долари імпортер поставляє продукцію. Але звідки з'являються долари? Від українського експортера, який за них продав свою продукцію на міжнародних ринках. Тобто гривні державного підприємства потрапляють на рахунки експортера. Далі йдуть на виплати зарплат, рахунків постачальників, податків державі. Гроші не залишають економіку і продовжують працювати.

Висновок - закон про локалізацію вдарить по експортерам, бо знизить попит на долари. І відповідно зробить гривню дорожчою, а долар дешевшим. Також закон підвищить витрати державних підприємств, знизивши їхні прибутки. Таким чином ударить по платникам податків.

До речі, зараз проти дорогої гривні репетують експортери. Частково саме через це змінилось керівництво НБУ. Критики кажуть, що гривня була задорога.

Таким чином маємо шизофренічну економічну політику. З одного боку, намагаємось підтримати експортерів через девальвацію гривні. З іншого - приймаємо закони, макроекономічний ефект яких сприяє подорожчанню гривні. Чому бідні? Бо дурні! Чому дурні? Бо у кожного свої інтереси і кожний тягне в свою сторону. Експортери в одну, постачальники держпідприємств в іншу.

Ви можете опонувати мені і сказати, що нічого страшного, коли попит на долари зменшиться і гривня подорожчає. Хай НБУ викупить ті долари у валютні резерви через валютні інтервенції і девальвує гривню. Так, це можна зробити. Але це ще більша дурня. Тепер ми просто надрукували гривню, забрали долари з ринку, і нічого з ними не робимо. Замість того, щоб купити на них імпортну продукцію, яка буде корисна держпідприємствам, ми поклали їх у резерви. Ось тепер ми точно відібрали гроші з економіки.

Тому потрібно перестати брехати. Якщо потрібно підтримати конкретні приватні (недержавні) підприємства у промисловості, якщо потрібно вирішити проблеми конкретних власників і співробітників, то варто це робити не за рахунок державних підприємств та експортерів, а просто надрукувати гроші і дати їм. Так буде менше шкоди для економіки.

Оригінал