Буряковий квас має рухатися по венах українців замість крові

Давайте готувати, пити, додавати до інших страв та відчувати, як наша багатосторічна історія розливається по тілу

Уявіть реальність, в якій Україна розвивається без перешкод. Ніхто не намагається розфігачити в пил нашу національну ідентичність. Ми просто зберігаємо традиції та нанизуємо на них нові вчення. Так от. У цій реальності кожна родина знає рецепт бурякового квасу. Ми п'ємо його еврі дей, готуємо самі та купуємо в магазині. Смак ферментований, кисленький, трохи земляний. Такий, що повертає до життя.

Буряковий квас має рухатися по венах українців замість крові. У мене навіть є власна теорія про походження бурякового квасу, до якої я дійшов під час своїх досліджень. Думаю, все почалося з Рюриковичів. Скандинавів, що приїхали в Україну та поклали початок князівського роду. Що в скандинавів, що в українців на той час був буряк (скоріше за все). Рюриковичі побачили рідненький їм продукт та почали робити його трендовим. Але є одна відмінність. Клімат. У скандинавів прохолодніше і вони могли зберігати буряк свіженьким весь час. У нас таке через спеку влітку не могло прокатити, тому українці буряк ще й ферментували. Виходить, ми робили буряковий квас (приблизно) з кінця IX сторіччя. І от уявіть, як сильно треба було спотворити нашу національну пам'ять, щоб наше покоління, в більшості, про буряковий квас навіть не знало.

Я хочу розблокувати у нашому культурному коді пам'ять про буряковий квас. Рецепт вам залишаю. Давайте готувати, пити, додавати до інших страв та відчувати, як багатосторічна українська історія розливається по тілу.

Як робити: 0,5 кг буряка чистите, нарізаєте невеличкими кубиками та кидаєте в банку (2/3 об'єму). Додаєте 200 г цукру та заливаєте охолодженою кип'яченою водою так, щоб вона покрила буряк на 3-5 см. Накриваєте марлею, складеною у 4 шари та залишаєте в теплому місці на 3-4 дні.

Оригінал