Донбас – це Карабах, а не Придністров'я. Війна може тривати понад 30 років

Поки в Росії не змиряться з правом України на суверенне існування, на лінії розмежування будуть гинути люди

Президент Азербайджану Ільхам Алієв скликає термінове засідання Ради безпеки країни у зв'язку з конфліктом на кордоні Азербайджану і Вірменії.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян засуджує дії Баку, а міністр закордонних справ Вірменії Зограб Мнацаканян ініціює засідання представників країн - членів ОДКБ. У азербайджанській столиці тисячі людей виходять на вулиці з вимогою почати війну за звільнення Карабаху, - пише Віталій Портников для Еspreso.tv.

З української точки зору все це виглядає дивно. Як це, через 32 роки після початку конфлікту триває війна, гинуть люди? І це при тому, що вже кілька десятиліть сторони намагаються домовитися у Мінську - так, теж у Мінську, це таке "зачароване" місто, в якому роками не відбувається нічого нового. Чому? Чому не так, як у Придністров'ї або в Абхазії?

Відповідь на це питання дуже проста і обумовлюється інтересом. Росії, яка окупувала Придністров'я і грузинські автономії, далі просто нікуди і нема чого просуватися. На територіях, де більшість населення - етнічні молдавани або грузини, окупант все одно не зустріне підтримки. Кишиневу і Тбілісі теж немає ніякої необхідності обстрілювати окуповані території - Молдова і Грузія просто не хочуть повномасштабної війни з Росією. Коли Грузія зважилася на таку війну у 2008 році, це призвело до російських танків під Тбілісі, бомбардування Горі, нових територіальних втрат і вигнання грузинського населення з Південної Осетії. Тодішній грузинський президент Міхеіл Саакашвілі був змушений направити своєму російському колезі Дмитру Медведєву лист із зобов'язанням не застосовувати силу у Абхазії і Південній Осетії, Кремль визнав незалежність грузинських автономій і запровадив санкції проти Грузії - про міжнародні санкції проти самої Росії тоді й мови не було.

Азербайджану потрібно, висловлюючись словами українського віце-прем'єра Олексія Резнікова про Донбас, "мотати нерви" Вірменії. Вірменії потрібно демонструвати, що і вона може "мотати нерви" Азербайджану

Але у Карабаху - зовсім інша ситуація. Я зараз навіть не буду зупинятися на питанні, хто в цьому конфлікті є правим. Важливим є саме інтерес, довгострокова стратегія. Для Баку неприйнятно визнати статус-кво, тому що в цьому випадку таке визнання буде означати спокійне життя для Карабаху. А у Азербайджані ніхто не хоче спокійного життя ані для Карабаху, ані для Вірменії - між іншим, нинішній конфлікт стався якраз на державному кордоні Вірменії та Азербайджану, а зовсім не у районі Карабаху. При цьому Азербайджан не боїться нападати на Вірменію - тому що Вірменія не Росія. А Вірменія не боїться відповідати Азербайджану або провокувати нові зіткнення - тому що Азербайджан не Росія. Азербайджану потрібно, висловлюючись словами українського віце-прем'єра Олексія Резнікова про Донбас, "мотати нерви" Вірменії. Вірменії потрібно демонструвати, що і вона може "мотати нерви" Азербайджану. І тому, поки не буде знайдено рішення конфлікту, на кордонах обох країн буде тривати стрілянина і будуть гинути люди. Хоч 30 років, хоч 60.

На Донбасі - рівно та ж ситуація. Росії не потрібен Донбас без обстрілів просто тому, що це - лише невелика частина території, яку Кремль планує захопити. По той бік лінії розмежування для Москви немає ніяких грузин або молдаван. А є такі ж українці, як і ті, що живуть на Донбасі. Тобто - "свої". "Російськомовне населення", яке потрібно "звільнити". А для цього - продовжувати дестабілізацію України аж до капітуляції ворога. Тобто Путіну потрібно просто продовжувати стріляти. При цьому Україна все ж таки - не Молдова або Грузія, Україна може дозволити собі відповідати на російські провокації, навіть якщо це не дуже подобається актуальному верховному головнокомандувачу та його оточенню.

Кремлю не потрібно, щоб Україна задовольнилася статус-кво, замороженим конфліктом на Донбасі. Путін зацікавлений у постійній дестабілізації

Простіше кажучи, Росія тут в ролі Азербайджану: Кремлю не потрібно, щоб Україна задовольнилася статус-кво, замороженим конфліктом на Донбасі. Путін зацікавлений у постійній дестабілізації. А Україні потрібно показати, що вона не боїться обстрілів і готова відповідати.

І тому, поки в Росії не змиряться з правом України на суверенне існування, на лінії розмежування триватиме стрілянина і будуть гинути люди. Хоч 30 років, хоч 60. Така реальність, яку потрібно прийняти. Альтернатива розуміння цієї реальності - це капітуляція.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода