Ми нічого не можемо вимагати від Зеленського

Весь його життєвий досвід складається із зіграних ролей

Слова Володимира Зеленського про те, що він не призначає на посади армійських друзів та кумів, сказані на підігрітому стільці у Маріїнському парку, якось дуже швидко "забулися". Справді, що тут такого? Ну, бовкнув не подумавши, хіба це з ним уперше? Насправді ж цими словами чинний президент відкрив нам увесь механізм своєї влади.

Цілком очевидно, що у Зеленського не могло бути армійських друзів, бо в армії він не служив. Так само у нього не могло бути кумів, які не передбачені релігією предків нашого президента. Та чи означає це, що він збрехав? Гадаю, що ні! Глава нашої держави був цілком щирим!

Що з того, що Зеленський насправді ніде не служив і нікого не хрестив? Зате він точно хоч раз у житті зіграв роль військового і роль кума. А, може, і не один раз. І всі інші ролі, від музиканта до президента, він теж грав багато разів. І весь його життєвий досвід складається виключно із зіграних ним ролей. А що ви хотіли від артиста розмовного жанру?

Тепер висновки. Чи можна вимагати від виконавця ролі Наполеона, нехай і найгеніальнішого, реального вміння бути полководцем? Чи можна примушувати дуже переконливого виконавця ролі хірурга, аби той реально видаляв комусь апендикс? То що ми можемо вимагати від виконавця ролі президента, причому досить сумнівного? Наслідок - ми вже другий рік спостерігаємо за людиною, яка не вміє нічого, крім як грати ролі за написаним не ним сценарієм!

Ну немає у нашого президента жодного реального досвіду, крім артистичного! Тому він, як у тій старій радянській пісні, пам'ятає здебільшого те, що було не з ним, а з тими, чиї ролі він виконував. Одне прикро – раніше фразу "все, что было не со мной, - помню" вживали зазвичай по відношенню до тих, хто напивався до безтями. Тепер же доводиться говорити те ж саме про президента.

Микола Несенюк, для Gazeta.ua