Москва стала на шлях залежності від Пекіну

Чи буде комфортною для Росії "комфортна вісь" з Китаєм?

Сьогодні практично жодна публікація в Росії на тему зовнішньої політики не обходиться без згадки про те, що для Москви надзвичайно вигідним є так званий "крах гегемонії Заходу". Однак, ця доволі популярна там теза дивним чином залишає за рамками дискурсу питання про те, що саме буде робити Росія у разі краху системи світового устрою, де вона займає доволі почесне місце?

Візьмемо витрати на оборону: сьогодні номінально Росія займає десь четверте місце у світі за військовими витратами - близько $66 млрд. І виглядає так, що подальше суттєве збільшення коштів на оборону без наслідків для себе Кремль навряд чи може сьогодні собі дозволити. А це вже у перспективі означатиме неможливість реальної конкуренції не лише зі США, чий оборонний бюджет за самими скромними підрахунками становить близько $700 млрд, але й з Китаєм – майже $180 млрд. До речі, у цілому витрати країн "Великої сімки" (США та їхні союзники по НАТО - Британія, Франція, Німеччина, Японія, Італія, Канада) становлять майже 50% усіх світових бюджетів на озброєння. І це без надкритичної напруги для національних економік країн G7.

Залежність Росії від КНР стає усе більш очевидною

Останні дані додають нових рис двосторонньому російсько-китайському взаємозв'язку, де залежність Росії від КНР стає усе більш очевидною.

Китай вже став головним торговельним напрямом для Росії – із загальним обсягом двосторонньої торгівлі торік у $109 млрд. Саме туди спрямовується російське вугілля, газ, електроенергія, добрива та нафта (наприклад, "Роснефть" близько 40% своєї продукції експортує в КНР). Росія фактично є джерелом постачання сировини до Китаю та ринком збуту для китайської товарної продукції. КНР, у свою чергу, обходить Німеччину по обсягах постачання в Росію верстатів та різного промислового обладнання. Показово, що Берлін, який є другим за значимістю торговельним партнером Москви – $52,4 млрд, останнім часом відчутно скоротив обсяг російського імпорту – з $34,2 млрд до $27,6 млрд.

Ці тенденції навряд чи зазнають змін у перспективі – і "Сила Сибіру" (якщо цей проект узагалі запрацює), й інші анонсовані російсько-китайські енергетичні проекти, лише ще більше прив'яжуть Російську Федерацію до КНР.

Вже достатньо поширеною стала практика залучення китайських робітників і фахівців для будівництва важливих об'єктів, наприклад суднобудівних комплексів, на російському Далекому Сході. І здається без них російській економіці, щонайменше у цьому регіоні, вже не обійтися.

На тлі стагнації в економіці і катастрофічного падіння обсягу прямих іноземних інвестицій у першому кварталі 2020 року, важливість китайського вектору в економічній діяльності РФ у перспективі ще більш підвищується. Хоча, китайський бізнес явно не поспішає всерйоз інвестувати в реальний сектор російської економіки.

Москва вже програла "змагання за Місяць" і Пекіну, що планує свою висадку на Місяць у 2028 році, і Вашингтону, який вже призначив дату своєї місії на 2024 рік

Сьогодні в Росії з погано прихованою заздрістю спостерігають не лише за проривною американською космічною програмою із залученням приватних компаній, а й за амбітною програмою з освоєння космосу, що здійснює Піднебесна. Більш того, виглядає так, що Москва вже програла "змагання за Місяць" і Пекіну, що планує свою висадку на Місяць у 2028 році, і Вашингтону, який вже призначив дату своєї місії на 2024 рік.

Тобто, навіть побіжний аналіз наявних тенденцій у сучасних російсько-китайських відносин свідчить, що Москва стала на шлях, що за збереження сировинної моделі розвитку, може привести її у стан залежності від Пекіну. А чим дуже часто завершується такий стан справ – достатньо добре відомо з багатьох прикладів в історії міжнародних відносин.

Показовим у цьому контексті був характер відносин між Російською і Германською імперіями перед Першою світовою війною. Так, відомо, що починаючи ще з 1870 року німецький капітал почав активно проникати на російський внутрішній ринок, намагаючись зайняти там панівне становище. За прихильний нейтралітет в російсько-японській війні Германія в 1904 році отримала дуже вигідний для себе торговий договір, а вже 1905 року приблизно половина російської торгівлі почала припадати на Германську імперію. Виникла ситуація, що сприяла поступовому перетворенню Росії на сателіта, а в перспективі й навіть колоніально-сировинний придаток Імперії Гогенцоллернів.

Показово, що вже десь у 1908 році Російська імперія однозначно усвідомила, що її найбільш небезпечним супротивником є не далека Британія, а близький і економічно потужний, і тому вкрай небезпечний, імперський Берлін. Зокрема відомо, що в 1913 році Росія імпортувала з Германії машини і устаткування, постачаючи сировину і продукти сільського господарства. Цікаво, що активний розвиток аграрного виробництва в Германії призвів навіть до виникнення конкуренції між німецьким і російським зерном в низці європейських країн-традиційних споживачів зернових з Росії, у тому числі Скандинавських країн. Німецьке зерно навіть почало постачатися у Західні області самої Російської імперії, що весною 1914 року спонукало Петербург до запровадження заходів аграрного протекціонізму. З різних джерел також відомо, що в першому десятиріччі ХХ століття німецький капітал займав значні позиції у російській видобувній і обробній промисловості, окрема металургійній і хімічній. Як відомо, влітку 1914 році це все більш ніж гостре двостороннє суперництво переросло у масштабну війну, в перші ж місяці якої наочно проявилась уся слабкість російської промисловості, глибоко вивченої німецькими постачальниками і позбавленої імпорту станків, запасних частин і необхідних матеріалів з Німеччини.

Як саме розвиватимуться надалі російсько-китайські відносини покаже лише майбутнє. Свої корективи безумовно внесуть наслідки пандемії. Прогнози тут робити дуже важко, особливо на тлі втрати російською зовнішньою політикою відчуття реальності.

Наразі можна погодитись з тими експертами, які вважають, що Москва і Пекін вже сформували так звану взаємну "комфортну вісь", маючи на увазі двосторонній альянс на базі спільних антизахідних підходів Російської Федерації та Китаю до багатьох актуальних питань міжнародної політики. І виглядає так, що поки ця вісь дійсно є взаємно комфортною. Та чи зручно почуватиметься на ній позбавлена можливості маневру Росія через деякий час?

Олег Бєлоколос, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода