Кадрова політика обнулить рейтинг Зеленського

Президенту потрібні не компетентні, а лояльні кадри. Вони не знають, як підняти добробут українців

Одне зі слабких місць влади - це кадрова політика. Для усвідомлення причин того, чому у Зеленського так багато помилок і проблем, треба зрозуміти, що саме кадрова політика є основою для проведення ефективного державного управління і від якості всіх призначень залежить результат. Адже досягати результату повинні саме ті, кого призначають на управлінські посади або кого делегує політсила в парламент.

І якщо глава Кабміну, міністр або глава області - профан, то і якісного результату від нього неможливо отримати. І це не тому, що вони не хочуть показати результат. А тому, що вони банально не знають, як управляти, планувати, вести переговори і як взаємодіють всі органи в Україні. Вони не знають, як реалізувати політику держави, наповнити бюджет, створити робочі місця і реально підняти добробут українців. Вони не компетентні. Саме тому звучать гучні обіцянки від прем'єр-міністрів про 40% ВВП і 500 000 нових робочих місць, які виявляються порожніми словами.

Якщо кандидат на генпрокурора не міг навіть здати базовий іспит на суддю Верховного суду України і не має ні практики, ні знань в процесуальному керівництві, то дивно чекати від нього результату. А якщо врахувати й те, що генпрокурору не дали призначити жодного заступника, на якого можна покластися чи посилитися, а призначали їх за квотами від груп впливу і вони роблять, що хочуть, то зрозуміло, що цей орган перетворився на контору з рішалова і бюро замовлень.

І якщо до Верховної Ради привести гвалтівників, фриків, продажних маріонеток олігархів, просто дурнів, співробітників "Кварталу-95" і тих, хто не читає законопроєкти, то наївно чекати від них ефективної роботи. Безглуздо сподіватися, що якість життя громадян України покращитися. У окремих громадян, які стають депутатами від партії влади, життя стане кращим. А от іншим чекати не варто. Це "велюрова" реальність.

Головний висновок у тому, що кадрова політика в результаті обнулить президентський рейтинг. А це те, чого боїться найбільше Зеленський. Боїться, але нічого не робить. Більш того, Зеленський скаржиться на своїй пресконференції, що не може знайти міністра культури. І виглядає смішним. Тому що шукає він кандидата серед своїх друзів дитинства, як Баканов, якого він призначив главою СБУ. Шукає серед своїх партнерів по бізнесу, як Єрмак і Корнієнко, які обіймають керівні посади ОП. Шукає серед працівників "Кварталу-95" і "Ліги сміху". Шукає у знайомих олігархів. Але і вони колись закінчаться, а вакансії все ще залишаться вільними. Ця проблема вирішується просто - треба писати вимоги до кандидата і оголошувати конкурс. Але таке просте рішення є неприйнятним для Зеленського.

Бачимо, що Зеленський не хоче йти цим шляхом. Він придумує "соціальний ліфт", яким піднімає у владу людей, що не володіють знаннями, управлінським досвідом і компетенціями. Головною перевагою яких є знайомство з ним і особиста лояльність до президента. Це звичайне кумівство. Воно і раніше існувало в Україні, але ніколи раніше не досягало такої масовості. Кар'єрні сходинки, коли людина йшла від посади до посади, набираючись досвіду, замінили на фейковий "соціальний ліфт", який стрімко підніс безліч сумнівних персонажів на вершини влади і обрушує державні інституції.

Чи можна це змінити? Звичайно. Але вже зрозуміло, що Зеленський цього робити не буде. Йому потрібні не компетентні, а лояльні. Таких на конкурсах не відбереш. Так що після Зеленського доведеться відновлювати і систему якісного кадрового відбору. Чи створювати з нуля. І головною при відборі на посаду буде відповідність за професійними якостями, не за принципами кумівства і непотизму.

Оригінал