Влада вже сьомий рік не показує стратегії визволення Криму

Не хотіли і не хочуть сваритися з Путіним

18 травня Україна вшановує пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Цього дня 1944 року НКВД Радянського союзу розпочало депортацію кримських татар. "76 років тому почалася примусова депортація корінного народу з Кримського півострова. Та у 2014 році внаслідок анексії Криму багато українців і кримських татар були змушені знову покинути свою землю. А ті, хто залишився, страждають від ув'язнень, обшуків та утисків", - написав президент Володимир Зеленський у фейсбуку. У тексті не вжив слів "агресор-Росія", не згадав про радянський режим.

Так, це дуже важлива трагічна дата. Але геноцидів, етнічних чисток на півострові було дуже багато. Російська імперія за 2 роки зменшила кількість кримських татар у 5 разів. Коли залишилося 20 відсотків із 80. А Сталін "підбив підсумок". Залишив нуль. Тому уявлення багатьох, що до депортації у кримських татар було щасливе життя – помилкове. Це планомірний, повзучий геноцид.

Позиція не злити маніяка ніколи не приводила до того, що маніяк переставав бути небезпечним

Можу припустити, що влада не хоче загострювати теперішній конфлікт з Росією. Ця позиція – помилкова. Позиція не злити маніяка ніколи не приводила до того, що маніяк переставав бути небезпечним. Такі політичні ілюзії Путін розіб'є в пух і прах і дорогою ціною для України.

Зараз кримськотатарський народ кинутий у гібридному гетто. В окупованому Криму повне безправ'я, більше сотні людей сидять у тюрмах на фоні мілітаризації. Йде моральний, фізичний тиск. Мета одна – як можна більше вичистити з Криму корінного народу. Кремль вважає кримських татар кісткою в горлі.

Кремль вважає кримських татар кісткою в горлі

Українська влада має бути готова у будь-який момент ввести війська і поліцію на півострів. Має бути готовий тимчасовий уряд Криму у вигнанні. Має бути проведена реформа Конституції. Про Крим треба згадувати не два рази на рік у співчутливих тонах, а постійно. Півострів має бути визнаний батьківщиною кримсько-татарського народу, для якого дуже важливо мати права. А поки ми бідні родичі. Хтось співчуває щиро, хтось – ні. А хтось взагалі про Крим не думає. Тут потрібна державна політика, стратегія визволення Криму. Політична, юридична, воєнна. Але її вже сьомий рік немає.

Теперішній президент, як і попередній, бояться злити Путіна. Створювати зайві проблеми у спілкуванні з ним. Тому що визнати кримських татар господарями Криму, тобто здійснити справжній акт реабілітації, підняти над півостровом разом з українським кримсько-татарський прапор – це було би радикальним кроком. Який би показував – торгувати Кримом ні в якому вигляді ми не будемо. Поки цього не зробили, я припускаю, що українська влада допускає, що півострів може стати предметом торгу – десь забути про нього, десь промовчати. Де-факто боротьби за Крим не видно. Якщо би у теперішньої влади була політична воля – зібратися і за три тижні ухвалити пакет законодавчих актів. Назвати його актом підтримки кримських татар. Але цього ніхто не робить. Відповідь одна – не хотіли і не хочуть сваритися з Путіним. У владниках колах продовжують вважати росіян заблукалими, але "братами", з якими гіпотетично можна помиритися і дружити.

Айдер Муждабаєв, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Ігор Айзенберг Професор, завідувач кафедрою інформатики в Манхеттенському коледжі
Кахабер Карелі Доктор економічних наук, експерт із земельних питань
Олеся Ольховик Психологиня ГО "Форпост"
Дарія Маслова Психолог, сімейний консультант
Євген Чирва Психотерапевт Центру "Форпост HELP"
Погода