Школа призначена для підготовки дітей до життя в конкурентному суспільстві

За статистикою 40% учнів не хочуть публічності своїх оцінок. Як ви вважаєте — чому?

Просто ці діти не хочуть, щоб всі знали, що "вони не тягнуть, не хочуть, не можуть, не виходить, що вони слабкіші за інших..." і це їм дискомфортно. Для них ліпше, щоб ніхто не знав (і голову в пісок), ніж намагатися долати перешкоди і тренувати свої здібності та можливості.

Ще 40% — їм байдуже, є оцінки чи ні. Це такі собі пофігісти.

А у 20% дітей оцінки — це головний мотиватор їхнього навчання. В майбутньому житті саме ці 20% будуть намагатися все робити добре: добре лікувати, літати, організовувати, будувати і творити. В основному це відмінники. Їм подобається отримувати високі оцінки і демонструвати свою якусь перевагу. А при скасуванні оцінок у цих хороших дітей втрачається мотивація прагнути до доброго навчання. Однолітки їм кажуть: "Та забий ти!" І вони "забивають".

А потім суспільство починає нервувати: як навчити дітей вчитися? Це ж треба! Скасували головну для старанних дітей мотивацію і запитують: а чого ти перестав(ла) хотіти вчитися? А дитина мовчить. Їй же незручно зізнатися, що для неї важлива оцінка. Це мов у спорті — грати без рахунку, просто так. Інтерес зникає швидко. Зазвичай кажуть, що школа призначена для підготовки дітей до життя в конкурентному суспільстві, де все порівнюється: люди, компанії, країни, зарплати, посади. Тоді чому роль оцінювання знижується?

Авжеж, є передові країни на кшталт Фінляндії. Вони толерантні, ліберальні, делікатні, спокійні. Там на оцінках увагу спеціально не загострюють, щоб нікого не нервувати, ні з ким не змагатися, і щоб ніхто не знав, хто як учиться (крім учня, вчителя і батьків).

Є також передові країни на кшталт Сінгапуру або США. Вони, навпаки, більш жорсткі, з добором найкращих учнів, з диференціацією, з прагненням до лідерства. Де всі розуміють, чому одні учні є кращими або слабкішими за інших. Там поширені численні порівняльні рейтинги кожного учня. Тому що коли оцінок немає або вони не публічні, то як дізнатися, хто і чому є кращим чи слабшим? Чому одному дали стипендію, а комусь іншому — ні?

Висновок простий. В обох підходах є свої переваги і недоліки. Головне, щоб вони мотивували дітей прагнути до розвитку і досягнення більш значних результатів.

Отже, ось основні мотиватори вчитися:

1. Оцінки

2. Страх або покарання

3. Похвала

4. Самооцінка дитини

5. Далекосяжні особисті плани дитини чи її батьків

6. Природна допитливість дитини

7. Скасування оцінок або їх публічності

Який варіант у вашої дитини?

Оригінал