Пропаганда – теж вірус. Страшніший за Covid-19

Боротися необхідно не з фейками про коронавірус, а з цілями, заради яких їх запускає маніпулятор

Не такий страшний Covid-19, як професійні провокатори, що вирішили погріти на ньому руки. Завдяки їхнім зусиллям рівень агресії в світі зростає.

Але я б не поспішала обмежувати увагу тільки маніпуляторами. Хтось же вірить у всі ці побрехеньки: про гелікоптери, що мають розбризкувати над містами дезінсектори; про те, що вірус вигадали в ЦРУ, Китаї, Росії (потрібне підкреслити). Хтось же розповсюджує мережами всі ці нісенітниці, посилається на них, вибудовує на них "ефективні" стратегії виживання. Якщо уважно придивитися до свідків відсутності коронавірусу, то можна помітити, що в їхніх головах одночасно уживаються дві взаємовиключні "істини". Вони вірять, що ніякого вірусу нема. Що все це маркетинговий хід, або вселенська змова з метою встановити тотальний всесвітній поліцейський режим. І одночасно, що вірус був створений навмисно. Для того, щоб суттєво зменшити популяцію людства та зняти навантаження з пенсійного фонду, - пише Лариса Волошина для Еspreso.tv.

Наявність двох взаємовиключних реальностей, які без жодного когнітивного дисонансу співіснують в одній колективній голові, вказує на те, що мова йде про сплановану пропагандистську кампанію. Пропаганда - це теж своєрідний вірус. Вона розповсюджується, заражає, має піки ураження і наносить шкоду соціальному організму. Так, до прикладу у Великій Британії після того, як в мережі стали поширювати "інформацію" про зв'язок між вишками стільникового зв'язку й пандемією Covid-19, протягом тільки минулого тижня були підпалені три вежі 5G. В Італії спочатку з'явилися повідомлення про існування втаємничених груп, учасники яких домовляються гуртом грабувати продуктові магазини, і тільки потім створилися самі групи.

В основі будь-якого впливу на маси лежить тільки дві технології - страх та підкуп. В умовах реальної небезпеки неправдива інформація легко спокушає людей на асоціальні вчинки. За словами Пітера Померанцева, автора книги "Правди нема і все можливо", сучасна пропаганда спрямована не тільки на те, щоб нав'язати хибні переконання. Вона підриває уявлення про наявну реальність. Для нас ця ситуація знайома, коли мільйони українців вхопилися за міф тотального "зубожіння". Люди повірили у падіння економіки, хоча статистика показувала її неухильне зростання. Ті, хто звик кілька разів на рік відпочивати за кордоном, без жодного сумніву називали себе "бідняками". До чого це призвело? Налякані неіснуючою економічною кризою люди легко купилися на обіцянки всього і одразу. Ціллю будь-якої нав'язаної хибної картини світу є спонукання мас на вигідні маніпулятору вчинки та рішення.

Так для чого ж навіюються міфи про коронавірус? Перша причина - падіння довіри до існуючих державних інституцій. Так, колишня прес-секретарка Віктора Януковича Ганна Герман в етері проросійського телеканалу NewsOne назвала мера Харкова Геннадія Кернеса "українським Рузвельтом". Запевняла, що він користується таким авторитетом, що має сам диктувати умови центру, а не навпаки. Мовляв, слабкий Київ більше не потрібен Харкову. За словами ексдепутатки, ця ситуація скоро повториться і в інших регіонах країни. На цьому тлі відео, на якому олігарх Ярославський та Геннадій Кернес прилюдно принижували керівництво Харківської ОДА, називаючи його неспроможним впоратися з епідемією, набуває особливого значення. Воно стає дороговказом для всіх "рузвельтів" місцевого розливу.

Друга мета - збільшення соціальної напруги, підвищення рівня агресії і, як наслідок, акти непокори, що спалахують перманентно у найнесподіваніших місцях. Назагал виноситься думка, що тільки сильною рукою можна впоратися з небезпекою. Як приклад наводиться авторитарний Китай та вождистська Росія. Крім очевидної реклами неефективного в сучасному світі репресивного стилю правління, концепція "сильної руки" має суто практичні наслідки. Люди, яких переконали, що насилля є єдиним порятунком, більше не бачать потреби стримувати себе. У Франції, до прикладу, через побутові бійки та сварки довелося створювати додаткові поліцейські підрозділи. В Україні теж спостерігається ріст злочинності. Тільки за минулий тиждень і тільки в Києві відбулося кілька нападів на журналістів. Серед білого дня в людних містах. Також зростає кількість пограбувань. І причина тут не тільки в тому, що у людей зменшується грошовий запас. Пропаганда сили дає сигнал, що час настав – "тепер все можна". Вона стверджує, що загальна небезпека є виправданням для будь-якого дикунства.

Неспроможність держави впоратися зі спалахами насильства в одному місці може стати сигналом, що ніякої держави більше нема, що кожен тепер "сам собі президент". Щось подібне ми спостерігали в нині окупованих районах, де відмова правоохоронців захищати правопорядок конвертувалася у зграї маргіналів, готових взяти автомат і відчути себе владою. Більшість з них, насправді, обирали не між Україною і Росією, а між силою і безсиллям. Доказом цього твердження може служити той факт, що там, де заколотники були знешкоджені, а українські прапори повернулися на законне місце рекрутинг до деструктивних антиукраїнських сил зійшов нанівець.

Танго завжди танцюють двоє. Тож, для того, щоб боротися з інформаційною пандемією потрібно розуміти чому люди взагалі вірять у будь-яку нісенітницю. Вся справа у контролі. Вірніше, у його втраті. Люди намагаються контролювати те, що контролювати неможливо. Вірус невидимий. Хворим може виявитися будь-хто. Стовідсоткового алгоритму дій по убезпеченню себе не існує. Можна носити маску. Але де гарантія? Можна до дірок терти руки. Але одного фатального дотику може бути достатньо. Страх збільшує уявлення про небезпеку, а суперечливі пропагандистськи фейки створюють ситуацію невизначеності. Коли знати достеменно неможливо, психіка починає рятуватися в алогічних теоріях змови: "Якщо я маю "точну інформацію", що є причиною небезпеки, я контролюю хоч щось в своєму житті". Теорія змови за своєю структурою нагадує параноїдальне марення. Тому психіка людини просто не має вибору, крім як шукати винних, агресувати на всіх і вся. В цей самий момент і з'являється маніпулятор, який пропонує порятунок. Регіональні черчілі, соціально-справедливі пограбування, підпал веж зв'язку задля боротьби з розповсюдженням Covid-19, чи славнозвісна "експропріація експропріаторів". Люди гуртуються в натовп, а далі... А далі вони більше не керується здоровим глуздом і причинно-наслідковими міркуваннями.

Тож боротися необхідно не з фейками, а з цілями, заради яких їх запускає маніпулятор. Вони незмінні. Протистояти потрібно тим, хто навіює думку про розпад України, хто провокує соціальні, політичні та громадянські протистояння. А для цього чинній владі потрібно припинити загравати з антиукраїнськими силами та сконцентруватися на вирішенні нагальних проблем. Ніщо так не сприяє відновленню довіри до держави, як інституції, які ефективно працюють.