Понад усе мене дратує фраза "Світ більше ніколи не буде таким, як раніше"
Буде.
Наш біологічний вид важко налякати. За час нашого існування нас лякали чим завгодно, від чуми до ядерної війни. А сапієнсам начхати, розплодилися по планеті й зайняли біологічну нішу абсолютного хижака.
Ймовірність, що епідемія не завершиться ніколи, що нові мутації вірусу будуть ігнорувати старі антитіла і водночас збережуть свою смертельність, вкрай низька. Але й тоді людство знайде спосіб виживати.
Але 99,999%, що епідемія буде подолана, або сама вгамується, або те й те одночасно.
Так що все ще буде. Вечірки, обіймашки, ресторани, смішні та нудні наради, дивовижні концерти, авіаперельоти, поцілунки, величні конгреси, посмішки в офісах, дитячий сміх у класах, марші патріотів, пліткування біля кавомашини, книжкові та некнижкові ярмарки, потяг Київ-Перемишль, "мені в Париж по справі терміново", променад по Хрещатику та Приморському бульвару, міньян у синагозі, причастя не в онлайні, повна мечеть у п'ятницю, вештання по площі Ринок, дружні посиденьки, потрібне підкреслити, відсутнє додати.
І zoom також залишиться. Йому подяка, але хай знає своє місце.
Коментарі