Зеленському не вдасться досягти миру до встановленого дедлайну

Путін не дозволить

У інтерв'ю для газети "The Guardian" президент Володимир Зеленський зазначив, що для встановлення миру на Донбасі є один рік. "Тягнути довше не вийде. Якщо це займе більше часу, ми маємо змінити формат і вибрати іншу стратегію", - сказав він.

Новий термін Зеленського суперечить терміну в один рік, який він дав у липні 2019 року. Зеленський дав нам два терміни миру на Донбасі - липень 2020 та грудень 2020 року. Це не нагадує професійну політику.

Однак на російського президента Володимира Путіна навряд чи справить враження такий дедлайн від політика, якого він зневажає.

Є принаймні п'ять причин, чому Зеленському не вдасться досягти миру до липня-грудня 2020 року.

По-перше, Путін не має ніякої поваги до будь-якої колишньої радянської республіки, а тим паче до України й Білорусі, які він вважає частиною "російських земель". В альтернативній реальності Путін міг би піти на компроміс і укласти угоду з Зеленським одразу після обрання того президентом. Натомість Путін повівся, як це завжди роблять росіяни у відносинах із Україною – як грубий зарозумілий шовініст.

У квітні 2019 року – того ж місяця, коли Зеленський став президентом – Путін почав роздавати паспорти українським громадянам, що мешкають у ДНР і ЛНР. Раніше Росія діяла так само в Абхазії й Південній Осетії. До часу проголошеного Зеленським дедлайну українці з ЛДНР переважно вже стануть громадянами Росії, хоч і незаконними методами.

Іншим прикладом варварської поведінки Росії стало повернення Україні захоплених нею кораблів. Із них зникло все цінне – навіть унітази!

По-друге, українські ветерани, волонтери, активісти й націоналісти чинитимуть потужний опір і зможуть фізично завадити відновленню водопостачання в Крим (як вони вже заблокували постачання електроенергії).

Крім того, Зеленський нічого не може вдіяти з непоступливістю Росії. Він уже зробив кілька вагомих кроків назустріч Москві, зокрема включив до переліку обміну полоненими важливих для Росії арештантів і організував відведення військ на кількох ділянках уздовж лінії зіткнення. Росія не пішла на жодні поступки у відповідь, підірвавши в такий спосіб довіру до Зеленського всередині України. Російські й контрольовані нею формування продовжуватимуть стріляти, поки РФ не досягне своєї стратегічної - мети перетворення ДНР і ЛНР на троянського коня всередині України або поки Україна не зведе стіну на Донбасі й не заморозить конфлікт.

Росія погодилася заморозити конфлікти у Придністров'ї, Південній Осетії й Абхазії тільки тому, що вона досягла військової перемоги над центральними урядами Молдови і Грузії. Ці заморожені конфлікти нагадують ситуацію в Криму, де Україна не змогла дати відсіч. Однак Росії не вдалося перемогти Київ у конфлікті на Донбасі, і тому вона продовжує війну.

По-третє, протягом наступних місяців розв'язати проблему національної ідентичності Росії щодо України буде просто неможливо. Британцям знадобилося майже століття, аби вирішити питання ірландської ідентичності.

Невідомо, чи Зеленський дивиться російське телебачення, або читає російські соціальні мережі, які щоденно демонструють цілковиту зневагу до України й українців. Не лише Путін, а й усі інші представники російської політичної еліти переконані, що немає ніякої незалежної України чи окремої нації українців, а Україна насправді є маріонетковим утворенням під контролем Вашингтону, який докладає всіх зусиль, аби не допустити створення єдиного "русского мира".

По-четверте, Росія не готова навіть обговорювати анексію Криму. Українці переважно сходяться на думці, що російську збройну агресію в Криму й на Донбасі слід розглядати в комплексі. Росіяни зі свого боку хочуть, аби українці визнали анексію Криму в обмін на встановлення миру на Донбасі, проте лише 10% громадян України згодні на це.

Навіть якщо Зеленський пристане на цю пропозицію "миру" від Росії, вона обернеться обманом, адже не можна вірити патологічному брехуну.

Зрештою, Зеленський мимоволі стикнувся з тією самою проблемою, що й Петро Порошенко – необхідністю сперечатися з Росією, які саме кроки і в якій саме послідовності необхідно здійснювати. Зеленський щосили намагається продемонструвати, що він відрізняється від Порошенка у кращий бік, однак повторює ті самі вимоги щодо послідовності дій на Донбасі: спочатку безпека (демілітаризація й повернення контролю над кордоном), а потім політичні кроки (місцеві вибори, зміни до Конституції).

Зарозумілість Зеленського не лишає сумнівів, що він намагатиметься досягти "миру" до липного-грудневого дедлайну. Однак ця мета недосяжна. Він зможе чесно сказати українцям: "Я намагався!", однак його спроби від початку приречені на провал.

P.S. Саме час оголосити тендер серед будівельних компанії для зведення муру на Донбасі. До речі, це ще одна ідея, яку Зеленський успадкував від епохи Порошенка.

Тарас Кузьо, для Gazeta.ua