Політикам вигідно, щоб ринки поділили між собою монополісти

Такою країною легше керувати

Коли президент на зустрічі з великим (переважно міжнародним) бізнесом каже "Ми очищуємо країну від бруду", малий бізнес сприймає це на свій рахунок.

В усьому світі, і в розвинених країнах, і в тих, що доганяють, розуміють просту річ: основні соціально-економічні функції малого бізнесу полягають у забезпеченні зайнятості, самозарадності (хто не знає такого слова, це від "сам собі дає раду", тобто сам відповідає за своє життя; вибачте, російського відповідника не знаю), створенні інфраструктури життя, боротьбі з бідністю. А зовсім не у наповненні бюджету. Малий бізнес заслуговує на подяку і визнання вже тим, що створює робочі місця, знімаючи людей із шиї держави і суспільства.

Багато українських політиків бачать економічну модель України іншою: ринки поділені між монополістами - олігархами та транснаціональними корпораціями, а всі робочі місця створені ними. Цей неофеодальний лад має для них одну велику перевагу: немає вільних громадян. Всі або працюють на великих роботодавців, або сидять на соціальних виплатах від держави. Таку економіку легше адмініструвати, а головне - такою країною легше керувати.

Але така модель суперечить українським культурним і психологічним традиціям волі, незалежності, хуторянства, "садка вишневого коло хати". Щоб запровадити таку модель, доведеться кудись подіти всіх українців (примусити до еміграції?) і завезти когось іншого.

Врешті, найбільш інноваційний і сталий розвиток ми бачимо саме там, де є схожі культурні традиції: США, Велика Британія, Німеччина, Північна Італія, Франція, Ізраїль, Швейцарія, скандинавські країни.

Оригінал