Як українською назвати засіб, завдяки якому Філ Коллінз увійде в безсмертя?

Сказати, що він – унікальний майстер гри на "ударному устаткуванні", в мене язик не повернеться

Якщо музика людського роду почалася з ударних (ритм!), то вчорашній соленізант Філ Коллінз, якому 30 січня виповнилося 69, – живе втілення її ритмічного праелемента.

Однак уже на цьому місці в мене з Філом виникає певна філологічна проблема: як українською мовою назвати той засіб, завдяки якому Філ, безперечно, увійде в безсмертя? Засіб, без якого нашого вчорашнього соленізанта, щиро кажучи, не було б?

Росіяни колись назвали той засіб "ударная установка", і в Україні це навіть не скалькували – скопіювали. Мені це словосполучення через горло не лізе, і річ не в "ударній", а в "установці". Як можна було запровадити в українську аж до такої міри російське слово, ще й леґалізувавши його в Академічному тлумачному словнику як, зокрема, "пристрій, механізм, за допомогою якого виконують певні операції або одержують щось"? Установка?! Ні, дякую!

Деякі сучасні джерела, шоправда, вже виправляють цей опортунізм української радянської лексикографії й відмовляються від "установки" на користь "устаткування". Це, однак, не надто мені поможе у випадку з Філом Коллінзом: сказати, що він – унікальний майстер гри на "ударному устаткуванні", в мене язик не повернеться.

Можливо, є сенс поглянути, як це звучить кількома іншими мовами? Для початку – англійською (як рідною мовою рок-н-ролу), а відтак ще двома слов'янськими. Найкраще польською й чеською, з яких у нас історично склалося найпродуктивніше контраросійське запозичення.

Так от. Англійською Коллінзів інструмент – зазвичай "drums" або "drum set", але я волію не переносити цього в українську як дослівно "барабани" чи "бубни" хоча б тому, що до "ударної установки" належать ще й тарілки, стійка, педалі, а часом і дзвіночки та ґонґи. Та й багато чого ще може до неї належати – залежно від фантазій музиканта.

Втім англійською є й "percussion", від чого прямий місток до польського "perkusja", що лише підтверджує віковічне тяжіння польської мови в бік латинізмів. Воно свого часу навіть породило її дефініцію як "слов'янської латини". Однак від перенесення "перкусії" в українську я знову ж таки утримався б – і передусім через те, що в музичному світі (головно джаз) це слово вже є. Тільки означає воно дещо інший засіб, ніж той, Філа Коллінза. Тобто "перкусію" вже зайнято.

Що ж до чеської, то в ній панують "bicí nástroje", й жодної помилки не було б, якби це перекласти дослівно – "ударні інструменти". Біда лиш у тому, що в чехів це звучить коротше й енергійніше (а отже, і практичніше, і красивіше), бо вони мають власне чудове слово "nástroj". Нам же доводиться користуватися запозиченим "інструментом". На жаль.

То що ж мені робити з учорашнім соленізантом? Як розпочати врешті цей текст на його вшанування, коли бракує ключового слова?

А ключове воно тому, що вчора виповнилася не тільки 69-та річниця Коллінзового народження, а й 64-та річниця його символічного посвячення в музиканти. Доля схотіла так, щоб саме на п'яті хлопцеві уродини 30 січня 1956-го батьки подарували йому іграшкове… ну як це назвати?.. Іграшковий drum set? Іграшкову perkusję? Іграшкові bicí nástroje?

Скажімо так: вони подарували йому іграшкові барабани, тарілки і стійку (БТС).

Мені здається, то були просто геніяльні батьки. Явно не з тих, які, прагнучи для свого дитяти щонайгучнішої музикантської слави, приневолюють його до всіляких піянін, баянів чи – хай Бог милує! – скрипок. Філовим батькам натомість ішлося не про якусь там майбутню славу хлопчика, а про тут-і-тепер його задоволення. Не сумніваюся, що перш ніж вибрати той подарунок, вони уважно прислу́халися до синових побажань. І радо виконали принаймні одне з них, завдяки чому виявилися не просто геніяльними батьками, а геніяльними батьками геніяльного сина.

А потім малюк годинами просиджував за улюбленим драмсетом (хай уже так!), натхненно підіграючи музичним радіо- та телевізійним програмам. Слава Богу, в тодішній Англії вони за якістю були такими, що підігравання ішло на користь тому, хто їм підігравав. У нас би радше на шкоду.

А потім він не просто грав і співав у самому "Genesis". Після виходу Пітера Ґебріела він ще й на довгі роки виявився центральною фігурою цієї дивовижної музичної формації. Не тільки її ритмом, але й голосом.

А потім він надзвичайно успішно розпочав і сольну кар'єру. А потім і кінематографічну.

А потім… А потім він ще й став одним із трьох (поруч із Полом Маккартні та Майклом Джексоном) музикантів, чиї альбоми розпродано по всьому світу накладом понад сто мільйонів – як соло-виконавця й окремо як того, що з "Genesis".

Перелічувати ж усі його музичні та кінореґалії я просто не беруся, бо повний перелік розтягнувся б іще на дві такі ж за обсягом публікації. І цілих шість нагород від Британської академії композиторів та авторів виглядатимуть лише краплею в морі всіх тих ґреммі, оскарів і золотих глобусів.

Але пам'ятайте: якщо наступної новорічної ночі ви замість вислуховувати з телеекрана чергову "какуюразніцу", увімкнете "In The Air Tonight" екзеклі о 23:56:43, то Філові барабани залунають в унісон із годинниковим боєм рівно опівночі, розпочавши ваш рік максимально правильно.

І тоді не забудьте випити за Філових батьків.

Публікується з дозволу видання "Збруч"