У мережі радіють відходу Суркова. Панове, ви при своєму розумі?

Новий ідеолог "Новоросії" діятиме повільно, але жорстокіше

У мережі починають розганяти, що відхід Владислава Суркова - це добре. Доходить до анекдотичного: "скальп Суркова як подарунок Зеленському".

Панове, ви при своєму розумі?

Подивіться хто на зміну приходить. Це Дмитро Козак. Той самий, який нав'язував свій план по Молдові і домовився за спиною молдаван про угоду по цій країні в 2018 році.

Той самий Козак, який був уповноваженим президента РФ в Південному федеральному окрузі і фактично готував базу для грузинської війни 2008. Той самий, який курирував логіку політики щодо формування окупаційної адміністрації Криму. Крім усього іншого один із співавторів планів по заміщенню населення півострова і перетворення його на військову базу. І, до речі, той самий, при якому почалася гра з кримськими татарами в Криму (РФ там створила досить велику мережу проросійських організацій).

Його моделі, на відміну від моделей Суркова, частіше спрацьовують і відрізняються логікою побудови

Тому Козак - це всього лише нові підходи. Його моделі, на відміну від моделей Суркова, частіше спрацьовують і відрізняються логікою побудови. Тому звільнення ідеолога "Новоросії", який не був надто ефективним (на щастя нам), можна сприймати як позитив. А ось прихід на його місце логічнішого, жорсткішого, і успішнішого політика - це великий, дуже великий виклик. А якщо врахувати вміння Козака виходити на "договорняки" з глобальними гравцями, і того більше.

Тому, радіти не варто. Як мінімум, це означає, що російська політика стане хитрішою, але і логічнішою, послідовнішою. Стелити будуть м'яко, затискати будуть не поспішаючи, але жорстко.

І від того наскільки Україна готова протидіяти довгостроковій грі противника, з горизонтом планування 10-15 років залежить наскільки Україна зможе з повним правом називатися державою до 2025-2026 років.

Йдеться не про гасла "Слава Україні", не про співі гімну з рукою біля серця, не про прапор. Йдеться про здатність проводити власну політику на зовнішній арені і хоча б контролювати події всередині країни.

На жаль, але це не привід для радості - це виклик, величезний виклик.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Микола Несенюк Журналіст
Ольга Решетилова Координаторка Медійної ініціативи за права людини
Любов Морозова Музикознавиця
Погода