Новий ідеолог "Новоросії" діятиме повільно, але жорстокіше

У мережі починають розганяти, що відхід Владислава Суркова - це добре. Доходить до анекдотичного: "скальп Суркова як подарунок Зеленському".

Панове, ви при своєму розумі?

Подивіться хто на зміну приходить. Це Дмитро Козак. Той самий, який нав'язував свій план по Молдові і домовився за спиною молдаван про угоду по цій країні в 2018 році.

Той самий Козак, який був уповноваженим президента РФ в Південному федеральному окрузі і фактично готував базу для грузинської війни 2008. Той самий, який курирував логіку політики щодо формування окупаційної адміністрації Криму. Крім усього іншого один із співавторів планів по заміщенню населення півострова і перетворення його на військову базу. І, до речі, той самий, при якому почалася гра з кримськими татарами в Криму (РФ там створила досить велику мережу проросійських організацій).

Тому Козак - це всього лише нові підходи. Його моделі, на відміну від моделей Суркова, частіше спрацьовують і відрізняються логікою побудови. Тому звільнення ідеолога "Новоросії", який не був надто ефективним (на щастя нам), можна сприймати як позитив. А ось прихід на його місце логічнішого, жорсткішого, і успішнішого політика - це великий, дуже великий виклик. А якщо врахувати вміння Козака виходити на "договорняки" з глобальними гравцями, і того більше.

Тому, радіти не варто. Як мінімум, це означає, що російська політика стане хитрішою, але і логічнішою, послідовнішою. Стелити будуть м'яко, затискати будуть не поспішаючи, але жорстко.

І від того наскільки Україна готова протидіяти довгостроковій грі противника, з горизонтом планування 10-15 років залежить наскільки Україна зможе з повним правом називатися державою до 2025-2026 років.

Йдеться не про гасла "Слава Україні", не про співі гімну з рукою біля серця, не про прапор. Йдеться про здатність проводити власну політику на зовнішній арені і хоча б контролювати події всередині країни.

На жаль, але це не привід для радості - це виклик, величезний виклик.

Оригінал