Хто буде наступним прем'єром?

В українській політичній практиці уряд – це витратний матеріал

Отже, що у нас із урядом? Одні інсайдери кажуть, що президент та прем'єр повністю порозумілися. Інші заперечують, що все навпаки, а за наступні два тижні президент сформує новий уряд. Давайте виходити із припущення, що все можливо, і спробуємо промоделювати наступний уряд на основні нещодавно опублікованого прогнозу на рік. Хто міг би бути наступним прем'єром, яким міг би бути цей уряд? Говоритиму про принципи, а не про персоналії.

Чи може це бути ще один технократичний уряд? Навряд чи. Адже відставка нинішнього Кабінету міністрів, по суті, поставить під питання сам принцип професійного уряду, а президентське побажання скромних зарплат урядовцям скорочує бажання кваліфікованих технократів полишати кар'єри заради слави реформаторів. Потенційні кандидати на посаду прем'єра або занадто політично незалежні, або вже випали з обойми через конфлікти.

Набагато вірогідніше виглядає уряд перевірених "досвідчених людей". Нагадаю, що два найбільш ймовірні сценарії 2020 року — поновлення олігархічного статус-кво (в обмін на підтримку президента олігархічними грошима та медіа) та поступове втягування України в російську економічну орбіту. Отже, "перевірені люди" мають представляти олігархічний або російський інтерес (або обидва одразу, що не складно). Цих людей умовно можна назвати "комсомольцями" через їхній життєвий досвід та цінності. Низка прізвищ вже активно обговорюється інсайдерами.

Третій варіант — уряд друзів, максимально лояльних до президента, з його близького оточення. Переїзд кількох таких людей з Банкової до урядового будинку повністю відповідає президентському баченню уряду як економічного відділу Офісу президента.

Найкращим для президента Зеленського варіантом було би поєднання лояльності, технократичності та перевіреної досвідченості в одній особі. Але таких немає. Справжні технократи недостатньо лояльні, досвідченим комсомольцям важко довіряти, "любі друзі" не підготовлені професійно для урядової роботи.

Це означає, що наступний уряд в будь-якому випадку буде гіршим за нинішній, як я вже писав у прогнозі. На мій суб'єктивний погляд, нинішній уряд — не ідеальний, але найкращий із можливих у поточній політичній реальності (правда, кількох міністрів варто все ж таки поміняти). Нинішні урядовці в цілому чесні, щирі та професійні, не заплямували себе корупцією, здебільшого зібрали непогані команди, не наробили великих помилок і лише за 4 місяці розпочали низку важливих реформ та запустили давно назрілі кадрові зміни у ключових органах влади і державних підприємствах. Так, у них є проблеми з інституційною розбудовою та комунікацією (як із суспільством, так і з парламентом та Офісом президента). Але мусимо визнати, що можлива зміна уряду буде не результатом їхніх помилок, а наслідком тиску груп інтересів, яких було відсунули від процесу прийняття рішень.

Отже, якщо наступний уряд буде гіршим, то краще для всіх нас, аби ця зміна відбулася якнайпізніше. Принаймні, важливо довести до точки неповернення низку найголовніших реформ: велику приватизацію, запровадження прозорого ринку землі, лібералізацію трудового та валютного законодавства, децентралізацію та дерегуляцію, а бажано ще й податкову реформу, яка створить правильний баланс податкових стимулів для прискорення інвестиційного процесу та структурної перебудови економіки.

Є ще один фактор. В українській політичній практиці уряд — це витратний матеріал. Він збирає на себе негатив і йде у відставку. Але поки що зарано, ключові реформи ще не відбулися, негатив від них ще не набрався.

Отже, якщо вам не подобається нинішній уряд, подумайте, хто прийде його замінити і куди поведе країну. Пропоную мислити сценаріями і думати про власні інтереси, а не про власні уподобання.

Оригінал на Site.ua