Чесна людина не керуватиме державними мільярдами на зарплату таксиста

Але треба вимагати радикальної реформи правоохоронних органів і судів

І знову вся країна обговорює високі зарплати і премії топ-менеджменту державних компаній, уряду і парламенту. Страшно далекі вони від народу і страшно багато заробляють. Жирують, поки дороги роздовбані, а лікарні розвалені. Хочуть, куркулі, заробляти і щоб їх поважали — ну як з таким миритися? Одним словом, бариги. А значить, потрібно знову на всі навколодержавні посади запросити хороших людей, які готові керувати бюджетними мільярдами, отримуючи зарплатню київського таксиста. Правда, чомусь ці хороші бідні люди, на відміну від столичних таксистів, за кілька років стають доларовими мультимільйонерами. А дороги як були роздовбаними, так і лишаються. Але це все нічого. Достатньо лише знову набрати чесних бідних людей на зарплати таксистів і ось тоді…

Як казала одна мудра людина: "Повторювати одну й ту ж саму дію знову і знову, очікуючи іншого результату — ознака божевілля". Але ми знову і знову очікуємо кришталево чесних подвижників, які працюватимуть на державу задарма, 24/7 і з вдячністю читатимуть бруд, що виливаються на них в соцмережах. Ми щиро обурюємося тим, як хтось може відмовлятися приймати такі умови праці - хоча самі посміялися б в обличчя роботодавцю, який посмів би нам таке запропонувати. Але як тільки людина починає працювати на державу, ми очікуємо, що її раціональний мозок відключиться, і вона буде готова рятувати країну на чистому волонтерстві, інакше ніяк.

Можна спробувати пояснити, що заплативши мільйон, ми зекономимо мільярд. Можна переконувати, що подвижників мало і вони мають тенденцію швидко закінчуватися. Можна піти ва-банк і спитати, навіщо людині працювати за зарплату таксиста міністром з його колосальною завантаженістю і відповідальністю, якщо за ті ж гроші він чи вона можуть працювати… власне таксистом? У відчаї ви можете використати заборонений прийом і напряму спитати, чому ж полум'яний оратор, який вимагає чернечої аскези від інших, не піде працювати на державу сам і не покаже клас всім цим ненажерам? Але, як показує практика, все це не працює. Людина, яка свято вірить в те, що світ має бути справедливим, а керівник найбільшої державної компанії має отримувати зарплатню на рівні таксиста, не хоче бачити реальність. Але реальність тут, від неї не втекти, її не переконати обурливим постом в соцмережах. Реальність цього способу бачити світ вже 30 років оточує нас — варто лише озирнутися. Не набридло?

Що справді потрібно, так це вимагати одночасно з підвищенням зарплат радикально реформувати правоохоронні органи і суди, які б почали реально карати корупціонерів у владі. Бо хоч без високих зарплат справи не буде, але й самі лише високі зарплати нічого не дадуть. Що дійсно потребує обговорення, так це ефективність і прозорість механізмів визначення високих зарплат і бонусів. Якщо десь ми можемо залучати найкращих людей, але платити менше — чудово. Що реально має обурювати, так це відверті профанатори, які обіймають відповідальні посади. Тих людей, які не дають результатів, потрібно звільняти. Здається, багато напрямів, щоб направити емоції в конструктивне русло. Може на цьому, нарешті, і зосередимося?

Оригінал