"Какаяразніца" – це коротка дорога в голодний і сірий "русский мир"

Маніпулювати обивателями простіше, аніж свідомими громадянами

За вдаваною наївністю доктрини "какаяразніца" криється деструктивний потенціал. І мова не лише чи не так про поняття "ідентичність" або "цінності". Йдеться про загрозу порушення сталої пропорції у суспільних настроях українців, яка трималася упродовж довгих років війни.

Війна з Росією змусила українців чіткіше визначатися не лише у ставленні до агресора, але й щодо зовнішньополітичних орієнтирів, стосовно мови, Голодомору, національних традицій та релігійних обрядів. Російська агресія сама собою переконала українців, що усе це має значення. З початком війни почала зростати лояльність до НАТО і ЄС, почав зростати запит на мову і все українське. Українці почали лояльніше ставитися до раніше затаврованих національних постатей та подій, сформувалася стало висока довіра до війська і волонтерів тощо.

З початком війни почала зростати лояльність до НАТО і ЄС, почав зростати запит на мову і все українське

Війна утворила сталу пропорцію, яка непорушно тримається упродовж років. Якщо узагальнити різні критерії, то маємо десь 65-70% на 20-25%. Де 20-25% - це люди з радянськими та проросійськими установками. І дві третини - з патріотичними і прозахідними. Наголошую, що це узагальнена пропорція.

Все це точно не влаштовувало ворога.

Масована кремлівська пропаганда ("112 Україна", NewsOne, ЗІК, "Страна.ua", "Вести", керовані "антикорупціонери" і т.д.) не змогли зламати цього ціннісного балансу у суспільних настроях українців. Хоч дуже старалися.

Водночас, ворожа пропаганда ефективно доклалася до утворення запиту на президента-коміка під час справжньої війни.

Разом з тим, перемога Зеленського не призвела до розбалансування ціннісних та ідеологічних орієнтирів серед українців. За Зеленського голосували як ті, хто за ЄС, так і ті, хто за СРСР. Баланс патріотів та ватників і далі залишається незмінним.

Громадянин не задовільниться іжею і розвагами

Зламати українську масову свідомість через коліно і змусити більшість з нас хотіти назад в СРСР - неможливе завдання. Єдиний можливий вихід - збільшити кількість тих, хто буде за "какаяразніца". Це цілком влаштує агресора, адже ті, кому "какаяразніца", запросто змиряться з приниженням і поразкою. Зеленському також комфортно дотримуватися цієї доктрини, оскільки в ньому самому поєднується еклектичний симбіоз совка і космополітичного буржуа. До того ж, маніпулювати обивателями простіше, аніж свідомими громадянами, які знають чого прагнуть і здатні боротися за це. Громадянин не задовільниться іжею і розвагами.

Що робити нам? Пояснювати неосвіченим і заблукалим, що "какаяразніца" це не про ЄС і НАТО, не про мову і не про національну гідність. Зрештою, "какаяразніца" - це коротка дорога в "русский мир": голодний, примітивний і сірий.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олег Сенцов Режисер, сценарист, письменник
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Микола Несенюк Журналіст
Ольга Решетилова Координаторка Медійної ініціативи за права людини
Погода