Паспорт - тільки шматок картону. Він нікого ні з ким не об'єднує
Україна - притулок для українців. Не більше. Але і не менше
Паспорт - це тільки шматок картону, видрукуваний на поліграфічному комбінаті. Він нікого ні з ким не об'єднує. З українським паспортом можна жити в будь-якій країні, яка готова тебе прийняти. Як, утім, і з будь-яким іншим.
До 1991 року у мене був паспорт громадянина СРСР. З ким він мене об'єднував - так це з тими людьми, які хотіли скоріше позбутися цього паспорта. І ще з тими, хто мріяв скоріше позбутися СРСР.
Паспорт не об'єднує. І Шевченко з Лесею не об'єднують. Тому, кому плювати на українську мову, плювати і на Шевченка з Лесею. А Лобановський з Усиком об'єднують, факт. Але тільки на один вечір, як щедре застілля. А вранці приходить похмілля і ти можеш ненавидіти товаришів по чарці.
Об'єднує тільки сама країна. Тільки розуміння того, що саме тут і тільки тут ти можеш бути українцем. Говорити своєю мовою. Пишатися своєю історією. Жити на своїй землі. Це не націоналізм. Це любов
Об'єднує тільки сама країна. Тільки Україна. Тільки розуміння того, що саме тут і тільки тут ти можеш бути українцем. Говорити своєю мовою. Пишатися своєю історією. Жити на своїй землі. Виховувати своїх дітей в любові до своєї країни - тому що без цієї любові не буде поваги до інших країн і народів, а буде байдужість і нерозуміння. Нерозуміння того, що поляк відчуває до Польщі, француз - до Франції, єврей - до Ізраїлю. Ні, це не націоналізм. Це любов.
Саме тому Україна - просто притулок для українців. Не більше. Але і не менше. Нічим іншим вона бути не може - і не буде. І люди, які не здатні це зрозуміти, навряд чи здатні такою країною - та й будь-якою іншою країною - керувати.
З Новим роком!
