Меркель варто слідкувати за руками Путіна і Макрона

Політика Заходу щодо РФ неадекватна

Висилка російських дипломатів з Німеччини може стати плюсом для України. Конспірологічна теорія про те, що канцлер Ангела Меркель працює в партнерстві з Путіним не справдилася. Відносини Німеччини з Росією серйозно погіршились після цього інциденту. Але це навряд чи позначиться на переговорах у "нормандському форматі" 9 грудня у Парижі.

У розмові між чотирма лідерами держав тему російських шпигунів не підніматимуть. Не думаю, що Ангела Меркель повертатиме порядок денний переговорів в інше русло. Може підняти це питання на двосторонній зустрічі із Путіним. Але суто психологічно, на підсвідомому рівні Меркель мала б більше співчувати Зеленському, ніж той же Макрон, який останнім часом відверто стає на проросійську позицію.

Найбільшу користь, яку може принести Меркель на переговорах в "нормандському форматі" - це слідкувати за руками Путіна і Макрона. Щоб вони не привнесли в цей формат обговорення додаткових питань, які б виходили за межі запланованих тем. Наприклад, не говорили вчотирьох про російський газ для України. Щоб це не стало елементом якогось обміну — послуга на послугу.

Російська сторона багато всього зробила фактично у кожній країні - у США, Франції, Британії. Тепер і в Німеччині. Майже всі західні країни висилали російських дипломатів. Однак на цьому і обмежувались. Політика Заходу щодо РФ неадекватна. Мабуть тому, що європейці не знають, як на це реагувати. Відчувають, що самі під російським тиском, наприклад, через втручання у виборчі компанії. Вони бояться дати Путіну адекватну відповідь. Через цю психологічну неготовність Росія продовжує руйнівну діяльність на міжнародній арені.

Головна проблема, що російське зло не покаране належним чином. Форми покарання, до яких вдається демократичний світ, носять більше імітаційний і символічний характер, ніж той, який би реально вплинув на РФ. Бажання підтримувати діалог з Путіним з боку європейців - це відступ і здача позиції, яка не принесе користі. Коли росіяни відчувають можливість поторгуватися — піднімають ставки.

Дати відсіч Путіну міг би президент Сполучених Штатів, якби ним був не Трамп, а хтось формату Рейгана. Чи у Великій Британії хтось формату Маргарет Тетчер. Зараз фактично йдеться про холодну війну. На Заході має бути політик, який діятиме в форматі холодної війни. Поки що таких не з'явилось. Усі ведуть політику пристосування, а не конфронтації.

Володимир Горбач, для Gazeta.ua