Маленький українець програє, але не дасть заробити сусідові

Села вмирають і це нормально. Цивілізація рухається вперед

Собака на сіні — це українець, у якого немає своєї сільгосп землі, але він готовий порвати сорочку на грудях у кожного, хто виступає за те, щоб у його сусіда, що має землю, з'явилося право її продати.

При тому, що для самого маленького українця нічого не зміниться — у нього як не було землі, так і не буде, але зате його сусід міг би заробити грошей, а покупець землі міг би інвестувати і зробити життя країни багатшими. Або його сусід міг би отримувати більше орендних платежів. А сам то пай землі як був на цьому місці, так і залишиться, хто б його не купував. Але ні, маленький українець проти. Не можна, каже, продавати землю.

Чому не можна? Ну от не можна і все. І пояснити комусь, американцеві або британцеві, чому в Україні не можна розпоряджатися своєю власністю, просто неможливо. Треба починати пояснювати з 1913 року, та й то навряд чи вийде. Просто така загадкова українська душа.

Чому не можна? Кажуть, тому що це вб'є село. Напевно, це означає, що у людини з'явиться можливість отримати більше свободи і не жити в селі. Власне, продовжиться процес урбанізації, який триває останні 5 тисяч років. І в якому Україна істотно відстає від цивілізованих країн. У нас в селах все ще проживає набагато більший відсоток людей, ніж у Франції чи США. І при цьому, маленький українець готовий зробити все, щоб ці люди там і залишалися. Фактично, тримаючи їх на прив'язі. І це в той момент, коли в містах існує дефіцит робочої сили. І немає ніякої гострої необхідності тримати людей в сільському рабстві. Обмежуючи їх життя городом і пляшкою самогону.

Села вмирають і це нормально. Тому що цивілізація рухається вперед. Де раніше потрібно було 100 осіб, тепер достатньо одного комбайна. А решта 99 мають переїжджати в місто і створювати там додану вартість. Бути IТ-вцями, маркетологами, стоматологами. Ким завгодно. Приносити користь суспільству і собі. Собі насамперед. Тому що якість життя у такої людини буде завжди краще. І якщо вона захоче колись жити на природі, то зробить це — купить будиночок в селі і буде працювати віддалено. Але не треба змушувати її працювати в селі. Це нікому не треба.

Якщо маленький українець хоче вберегти село, то нехай їде в село. Купує землю і живе там. Але якщо ви живете в містах, можете продавати свої квартири, то не маєте ніякого морального права вказувати, що робити тим, хто володіє землею.

Собака на сіні — це деструктивно. І це відображає глибинну проблему. Відсутність поваги до приватної власності. В успішних країнах приватна власність — святе. В Україні свята українська земля, причому в дикому розумінні, що може належати кому завгодно, але святе право маленького українця вказувати цьому іншому, що йому можна робити, а що не можна.

І якби ще цей маленький українець щось вигравав від цього. А так же ні, нічого. Він програє. Програє від неефективної економіки. Від дорогих продуктів. Від падіння національної валюти. Але не готовий дати заробити своєму сусідові.

Оригінал