Маленький українець програє, але не дасть заробити сусідові

Села вмирають і це нормально. Цивілізація рухається вперед

Собака на сіні — це українець, у якого немає своєї сільгосп землі, але він готовий порвати сорочку на грудях у кожного, хто виступає за те, щоб у його сусіда, що має землю, з'явилося право її продати.

При тому, що для самого маленького українця нічого не зміниться — у нього як не було землі, так і не буде, але зате його сусід міг би заробити грошей, а покупець землі міг би інвестувати і зробити життя країни багатшими. Або його сусід міг би отримувати більше орендних платежів. А сам то пай землі як був на цьому місці, так і залишиться, хто б його не купував. Але ні, маленький українець проти. Не можна, каже, продавати землю.

Чому не можна? Ну от не можна і все. І пояснити комусь, американцеві або британцеві, чому в Україні не можна розпоряджатися своєю власністю, просто неможливо. Треба починати пояснювати з 1913 року, та й то навряд чи вийде. Просто така загадкова українська душа.

Де раніше потрібно було 100 осіб, тепер достатньо одного комбайна

Чому не можна? Кажуть, тому що це вб'є село. Напевно, це означає, що у людини з'явиться можливість отримати більше свободи і не жити в селі. Власне, продовжиться процес урбанізації, який триває останні 5 тисяч років. І в якому Україна істотно відстає від цивілізованих країн. У нас в селах все ще проживає набагато більший відсоток людей, ніж у Франції чи США. І при цьому, маленький українець готовий зробити все, щоб ці люди там і залишалися. Фактично, тримаючи їх на прив'язі. І це в той момент, коли в містах існує дефіцит робочої сили. І немає ніякої гострої необхідності тримати людей в сільському рабстві. Обмежуючи їх життя городом і пляшкою самогону.

Села вмирають і це нормально. Тому що цивілізація рухається вперед. Де раніше потрібно було 100 осіб, тепер достатньо одного комбайна. А решта 99 мають переїжджати в місто і створювати там додану вартість. Бути IТ-вцями, маркетологами, стоматологами. Ким завгодно. Приносити користь суспільству і собі. Собі насамперед. Тому що якість життя у такої людини буде завжди краще. І якщо вона захоче колись жити на природі, то зробить це — купить будиночок в селі і буде працювати віддалено. Але не треба змушувати її працювати в селі. Це нікому не треба.

В успішних країнах приватна власність — святе. В Україні свята українська земля, причому в дикому розумінні

Якщо маленький українець хоче вберегти село, то нехай їде в село. Купує землю і живе там. Але якщо ви живете в містах, можете продавати свої квартири, то не маєте ніякого морального права вказувати, що робити тим, хто володіє землею.

Собака на сіні — це деструктивно. І це відображає глибинну проблему. Відсутність поваги до приватної власності. В успішних країнах приватна власність — святе. В Україні свята українська земля, причому в дикому розумінні, що може належати кому завгодно, але святе право маленького українця вказувати цьому іншому, що йому можна робити, а що не можна.

І якби ще цей маленький українець щось вигравав від цього. А так же ні, нічого. Він програє. Програє від неефективної економіки. Від дорогих продуктів. Від падіння національної валюти. Але не готовий дати заробити своєму сусідові.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Ярина Матвійчук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Погода