Хоакін Фенікс із середини "Джокера" почав дратувати

Людство дійшло до межі, за якою страшна безодня психопатії і соціопатії

Був і я на "Джокері". Вийшов з кінотеатру з багатьма думками, одна з яких була такою: краще би вони з такою ж майстерністю, розмахом і смаком зняли фільм "Джохар".

Але світ не любить фільмів про реальні і по-справжньому серйозні проблеми. Він любить, коли його гладять по голівці і чухають за вушком коміксами. І дарма, криваві вони чи ні. Любить, коли йому готують такий продукт, який задовольнить і соціяльних критиків, і психонавтів, і паршивих овець, і білих ворон, і байдужих аполітичних, і гіперзаанґажованих у політику, і противників Трампа, і прихильників Трампа та всіх трампів і зеленських цього світу вчорашніх, сьогоднішніх і прийдешніх.

Тобто людей, які вийматимуть з цього фільму політичні алюзії та ідеї про якусь революцію анонімусів, ображених життям, про закладену в цьому світі ідею несправедливості, яку можна подолати у спосіб, запропонований творцями цієї історії. Або навпаки, що так несправедливість не долається. На вибір. Наш глядач любить множинність інтерпретацій і схильний вибирати: співчувати йому людині, яка задушила свою маму подушкою, чи ні.

Наш глядач любить множинність інтерпретацій і схильний вибирати: співчувати йому людині, яка задушила свою маму подушкою, чи ні

Насправді цей фільм – гімн моральному релятивізму, як на нього не поглянь, з якого боку не оціни. Одне зі свідчень того, що ми – людство – вкотре дійшли до якоїсь межі, за якою страшна безодня психопатії і соціопатії. Навіть не межа – край. І ми вже навіть не стоїмо на краю, а зірвалися і вже летимо, але якимось дивом ще цього не усвідомлюємо. І навіть підказок у вигляді 10-годинних пресконференцій à la Фідель Кастро нам не досить.

Ну, і останнє (насправді ні). "Джокер" – художній фільм. І найпритомнішим виходом для всіх його інтерпретаторів було би згадати конвенцію коміксу – того сеґменту маскульту, який так ніколи й не отримав великого поширення в нашій частині світу. Тільки для того, аби знайти всім цим майстерно вираженим страхам бодай якусь кристалічну структуру, в якій добро бореться зі злом, а останнє – попри всіляке усправедливлення і виправдання різних соціяльних інтерпретаторів – все-таки залишається злом.

І останнє. Хоакін Фенікс із середини фільму почав дратувати. Точно матиме "Оскара" за головну роль.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі