Повертати треба територіальний суверенітет, а не людей. Про них вже можна забути

Зупинили розвиток хвороби – все, чекаємо

Є лише три сценарії подальшого розвитку ситуації на Донбасі, заявив міністр закордонних справ України Вадим Пристайко. "Перший варіант - це реалізація Мінських домовленостей. Але це несправедливий процес. Другий варіант - це ще довше тягнути, поки і далі вбиватимуть наших військових, а люди по той бік лінії розмежування остаточно нас зненавидять, після чого ми ніколи не зможемо їх повернути в Україну. І третій варіант - більше ніколи не повертатися до цієї окупованої частини України".

Ось дивіться, яка справа. Всі ці варіанти використовували п'ятсот разів. І реалізацію Мінських, і затягування часу, і розведення сторін, і припинення вогню, і хлібні, новорічні, і які там ще перемир'я, і що завгодно.

Практика показала - не працює. От не працює цей чудовий перший сценарій, і все. Пройшли вже цим полем із граблями неодноразово. Шишки набили. Висновки зробили.

Путіну не потрібне просто відведення сторін. Путіну потрібно більше

Путіну не потрібне просто відведення сторін. Путіну потрібно більше. Це як з "обміном полоненими". Не було там ніякого "обміну полоненими". Там не полонених на полонених міняли. Там Путін видав заручників на виконання зовсім інших умов. І підписання формули Штайнмаєра - одне з них.

І ось приходить нова влада, основним завданням якої є - ні, не встановлення миру. Основне її завдання - показати, який я ох**ний. Прийшла влада, головним мотивом якої є не державне будівництво, а - овації та оплески. Кидайте мені квіти. Ставте "супер" під роликами в ФБ. Боже, який я чудовий! І вклоняюся, вклоняюся...

Головний противник нової влади зараз - не війна, не агресор і не Путін. Її головний противник - Порошенко. Він не зміг, а ми просто ось так раз-два - і зробимо!

Я розумію, навіщо розведення сторін і перемир'я потрібні були в 2015-2016. Коли ворог, який сильніший за тебе, пре на твою землю танковими колонами і полчищами РСЗВ, а у тебе немає не те, що армії - країна на межі дефолту - тут і перемир'я, і розведення сторін, і будь-які фількині грамоти - все в хід йде. Аби зупинити наступ.

Але я абсолютно не розумію, навіщо це потрібно в 2019 році. Коли лінія фронту вже встановилася. Коли війна вже не в активній стадії. Коли роками армія вгризалася в землю і будувала укріплення. На які витратили бог знає скільки сил, бетону, грошей і волонтеро-годин.

Так ось, за ці шість років стало зрозуміло, що існує єдиний варіант.

Нинішня ситуація - оптимальна. І нічого кращого в даних умовах зробити не можна

Нинішня ситуація - оптимальна. І нічого кращого в даних умовах зробити не можна.

Ракову пухлину вирізали, її розростання зупинили. Армію збудували. Вона стримує розростання цієї пухлини. На решті території України будуємо економіку і суверенну державу, щоб згодом, коли прийде момент...

Патова ситуація - це не тільки безвихідна ситуація. Патова ситуація - це ще і ситуація рівноваги.

Все, в цій усталеній ситуації нічого більше зробити не можна.

Не може Україна відвоювати зараз свої території. Не може їх й інтегрувати назад. Тому що ракову пухлину в здоровий організм інтегрувати не можна в принципі. Не може і повністю відмовитися від них. Тому що це втрата суверенітету.

Ракову пухлину в здоровий організм інтегрувати не можна

Зупинили розвиток хвороби - все, чекаємо.

Не допускаючи ніяких послаблень агресору. Не ведучи з ним ніяких переговорів щодо статусів окупованих земель. Ніколи не відмовляючись від суверенітету над ними. Скрізь і завжди нагадуючи - це наші землі. Щорічно, щомісячно, щодня, працюючи над посиленням санкцій.

Так, будуть втрати. Вони неминуче будуть. Але за цього варіанту вони будуть меншими, ніж в двох інших. Так що стиснули зуби, терпимо і чекаємо.

І - готуємося. Здох той, здохне і цей.

Нафта падала багато рази - впаде обов'язково знову.

І ось тоді ...

Але ні.

І в своєму бажанні "Боже, які ми ох**ні" нова влада починає в буквальному сенсі виконувати ту фількину грамоту, яку підписували лише з однією метою - зупинити танкові колони, бо зупиняти тоді їх було більше нічим - і затягнути час. І виконувати їх ніхто не збирався.

Нова влада починає в буквальному сенсі виконувати ту фількину грамоту, яку підписували лише з однією метою - зупинити танкові колони, бо зупиняти тоді їх було більше нічим

В пристойних товариствах це називається "військова хитрість", на військовій мові це називається "наї*али" - виграли час, зберегли території, побудували армію, навчили, озброїли, зміцнилися, зарилися, навчилися воювати і давати відсіч сильнішому противнику - але ні, приходить "Боже, який я ох**ний" - і починає виконувати фількину грамоту всерйоз.

Всерйоз, Карл.

У мене тільки одне питання - навіщо? Ну ось навіщо вам здалися ці вибори на Донбасі? Вам без них що зараз, свищ на щоці вискочить?

Звідки взагалі взялася ця мета - провести вибори на Донбасі? Щоб що?

Підвищити коефіцієнт мудаків у Раді до взагалі позамежних значень? Або що?

Я вас засмучу, друзі. Ось ці цілі, які ви собі зараз ставите - розвести, припинити стріляти, інтегрувати, побудувати мости, запустити сполучення - вони нафіг зараз не потрібні. Реальність така, що в будь-якій війні після якогось певного часу - а п'ять років абсолютно точно підпадає під поняття цього "певного часу" - про "людей по той бік лінії розмежування" можете забути. Вони тепер живуть в іншій реальності. "Повернути" ви їх вже не зможете в принципі. Всі, хто хотів, уже самі повернулися. Повертати ви будете територіальний суверенітет, а не людей. Люди, до речі, будуть, здебільшого, якраз саботувати це повернення. Соррян. Це життя. Так що всі ці пишномовні слова можна залишити для серіалів.

А вам би краще продовжувати армію будувати, в землю зариватися і своє суспільство навчати і мотивувати, щоб, коли прийде час...

Якщо це наші території, наші люди, якщо це Україна - тоді, чому цим займається міністр закордонних справ?

До слова, якщо це наші території, наші люди, якщо це Україна - тоді, чому цим займається міністр закордонних справ?

А якщо ні, і якщо це театр військових дій - тоді тим більше, чому цим займається міністр закордонних справ.

Коментар міністра закордонних справ мені хотілося б послухати щодо подій навколо Трампгейту. Ось тут і справді дуже хотілося б послухати.

А щодо Донбасу мені хотілося б послухати міністрів оборони і внутрішніх справ.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Юлія Гончар Керівниця Центру "Форпост HELP"
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Погода