"Формула Штайнмаєра" ускладнює повернення Криму

Чим більшою буде готовність Києва до розмов з яким-небудь Пушиліним, тим більша ймовірність, що в майбутньому від України вимагатимуть розмови з яким-небудь Аксьоновим

Імплементація українською делегацією в Мінську "формули Штайнмаєра" тільки на перший погляд не має прямого відношення до долі анексованого Росією півострова. Можна сказати навіть, що до Криму не має прямого відношення сам Мінський процес - адже його учасники говорять виключно про Донбас, а не про Крим.

Однак якщо поставитися до того, що відбувається як до частини процесу відновлення територіальної цілісності України, ми відразу ж побачимо, які ризики виникають для вирішення кримської проблеми, - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Перший з цих ризиків - це готовність української сторони погоджуватися з російськими умовами. Адже ні для кого не секрет, що імплементація "формули Штайнмаєра" була насамперед російською умовою, без цього президент Росії Володимир Путін категорично не погоджувався на зустріч в "нормандському форматі", в проведенні якої так зацікавлений президент України Володимир Зеленський. І якщо в майбутньому - при Путіні або після нього - в Москві погодяться з самою можливістю обговорення кримського питання, то цілком можуть розраховувати, що українська влада і цього разу погодиться з попередніми умовами Кремля. Ну хоча б заради початку діалогу. Адже і "формулу Штайнмаєра" Київ схвалив, думаю, виключно заради того, щоб президент Зеленський зміг почати діалог з президентом Путіним.

Перший з ризиків - це готовність української сторони погоджуватися з російськими умовами

Другий момент - це спроби Москви змусити Київ піти на прямі переговори з маріонетковою владою, яку створили на Донбасі після окупації цієї території. "Формула Штайнмаєра" прямо не передбачає такого діалогу, але Москва наполягає, що проведення будь-яких виборів потрібно погодити з владою "народних республік" - утворень, яких немає ні на політичній карті світу, ні навіть в Мінських угодах. Проте представники російських маріонеток на переговорах підписали "формулу" з особливою думкою, яка обумовлює необхідність узгодження виборів з ними. А міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не так давно підкреслив, що без такого діалогу не може бути ніяких виборів.

Ми поки не знаємо, чи погодиться президент Зеленський з цим новим ультиматумом Москви. Однак хочу нагадати, що якщо "народних республік" Донбасу для Росії офіційно немає, то "Республіка Крим" у складі Російської Федерації є не просто офіційно, а конституційно. І Москва, думаю, завжди буде наполягати на діалозі Києва з владою цього "суб'єкта Російської Федерації" - хоч би які рішення приймали в Кремлі щодо діалогу по Криму. Чим більшою буде готовність Києва до розмов з яким-небудь Пушиліним, тим більша ймовірність, що в майбутньому від України вимагатимуть розмови з яким-небудь Аксьоновим. І так, звичайно ж, повної амністії для всіх учасників процесу анексії Криму. І так, визнання російського громадянства у всіх бажаючих (а можливо, і не бажаючих) жителів півострова - яким би не був його статус.

Якщо "народних республік" Донбасу для Росії офіційно немає, то "Республіка Крим" у складі Російської Федерації є не просто офіційно, а конституційно

Третій момент - це пов'язування питань територіальної цілісності і національної безпеки з економічним співробітництвом. В оточенні президента Зеленського говорять про можливість так званої "великої угоди" між Москвою і Києвом, яка охопить не тільки питання вирішення кризи на Донбасі, але і питання енергетичної співпраці. Власне, такий підхід не новий, в Україні Віктора Януковича він був пов'язаний з Харківськими угодами, коли чергову знижку на поставки російського газу обміняли на продовження термінів базування Чорноморського флоту Росії в Криму.

Але і діалог по Криму теж можна обумовити - наприклад, відновленням постачання води на півострів або зняттям блокади Криму. При цьому діалог ще невідомо чим закінчиться. А вода вже буде. Це тим більш зручно, що такі односторонні поступки з боку Києва завжди можна буде пояснити "турботою про громадян", про тих самих "простих людей", які викликають незмінне співчуття як у Володимира Путіна, так і у Володимира Зеленського.

Найголовніше - це те, що в Кремлі, вважаю, зрозуміли, як потрібно розмовляти з українським президентом, як міняти поступки на можливість діалогу, як використовувати у впливі на Банкову західних лідерів... І цей інструментарій тиску і обіцянок можна буде задіяти, думаю, ще не раз - як по Донбасу, так і по Криму.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Даян Френсіс Головна редакторка канадської газети National Post 
Олег Саакян Політолог
Пітер Дікінсон Редактор служби UkraineAlert в Atlantic Council
Богуслав Хработа Головний редактор польської газети Rzeczpospolita
Олексій Кошель Голова Комітету виборців України