Для економічного стрибка уряд не зробив "домашнє завдання"

5-6 фінансово-промислових груп окупують слабку державу

Усі показники в програмі уряду вступають між собою у внутрішнє протиріччя. І вони не підкріплюються чіткими моделями. Перевірити чи заперечити ці цифри — неможливо. Якби в цій програмі представили економічну модель і шляхи досягнення поставлених цілей, можна було б говорити — реально чи нереально. Абстрактно: українська економіка може рости на 7-8% на рік. Інше питання — вона ростиме завдяки програмі уряду чи ні? Відповідь очевидна — ні.

Зараз уряд намагається представити модель лібертаріанства. Вона діє ефективно, якщо вже є якісно створені ринкові інститути та активне підприємницьке середовище. Це досягається у процесі еволюції або внаслідок історичних факторів. Наприклад, у США був історичний розвиток малого й середнього бізнесу, поки туди не прийшли монополії. З того активного вируюючого середовища підприємництва виникла міфологема про американську мрію.

60% української економіки нині знаходиться під монополіями та компаніями з одиничним домінуванням. Лише 40% лишається на активну підприємницьку діяльність малого та середнього бізнесу. У таких умовах ми сформуємо лібертаріанську модель для монополій, фінансово-промислових груп. Буде ліберальний монополізм. Буде не модель розвитку малого бізнесу, буде модель розвитку 5-6 фінансово-промислових груп, які окупують слабку державу й вижиматимуть для себе користь з економіки.

Програма уряду мала б охопити кілька етапів. Перший — це сильна держава, яка проводить структурні економічні реформи та демонополізацію. Демонополізація передбачає розділення великих фінансових груп. Якщо ти працюєш з металом, ти не маєш створювати телеканали, банки, купувати аграрні підприємства, транспорт і операторів зв'язку. Якщо ти аграрій, то ти не маєш купувати енергетичні активи. І звісно це відключення впливу великого бізнесу на політику. І лише після комплексної демонополізації — яка передбачає посилення держави, створення державою умов для ринкової гри, симетричних умов конкуренції — можна казати, що держава поступово стає арбітром, який лише контролює дотримання спільних правил і створює сприятливі умови для підприємців. Зараз у нас виходить логічний конфлікт. Послаблення держави в умовах монополій неодмінно призведе до появи ліберального монополізму. Він не дасть розвиватися малому бізнесу й не пустить інвесторів — бо вони є його конкурентами.

Ніякого економічного росту за таких суперечностей у програмі буде не може. Ми поквапилися щонайменше на 5 років. Для такого колосального економічного стрибка треба було зробити "домашнє завдання" у формі структурних реформ, чітких стимулів для розвитку галузей-драйверів економіки, пошуку найбільш ефективних вікон "входу" для інвесторів, демонополізації економіки і створення правил гри для підприємців. Це чорновий період роботи. Його проходили всі країни, які зробили економічні стрибки. Будь-яке економічне чудо будувалося на фундаменті. З нього починала Південна Корея, Польща, Туреччина, Китай.

До чого приведе ця модель Кабміну? 5-6 фінансово-промислових груп окупують слабку державу, її інститути. Монопольна модель економіки була робочою в XIX столітті й першій половині ХХ століття. У ХХІ столітті вона вже не працює. Призводить до поступової економічної деградації.

Олексій Кущ, для Gazeta.ua