Володимир Зеленський – це клубок неврозу. Як зупинити війну – він не знає

Війна пану президенту не подобається, а перемогу він вважає безглуздою

25 вересня Володимир Зеленський виступив з трибуни Генасамблеї ООН. Я дуже сподівався, що промову для президента моєї країни підготують співробітники МЗС. Але вже з перших слів стало зрозуміло: текст написаний авторським колективом "95 кварталу", - пише Валентин Бушанський для "Фраза.юа".

Половину 15-хвилинної промови Зеленський присвятив собі. Говорив про свої почуття й хвилювання, просив у залу про емпатію - згадати той день і годину, коли всім присутнім довелося вперше виступати за трибуною ООН. Президент цитував Ремарка і Гемінгвея, наводячи слова про важливість миру і травматичність досвіду війни. Даремно автори промови гортали Ремарка і Гемінгвея. Більш зрозумілі й точні слова вони могли знайти в українського класика Павла Тичини: "Трактор в полі дир-дир-дир. Ми за мир!".

Чітко, ясно і по суті. Ці слова метра можна було винести епіграфом до промови 25 вересня.

Також Зеленський порівняв себе із загиблим на фронті Василем Сліпаком - оперним співаком, який пройшов Майдан і став одним з перших добровольців. Цікаво, Василь Сліпак теж вважав, що перемога над російськими окупантами не варта того, щоб боротися?

А що думають тисячі інших фронтовиків? Їм теж не потрібна перемога?

Війна пану президенту не подобається, а перемогу він вважає безглуздою. Але як зупинити війну - він не знає. А може, і знає, але чомусь не говорить.

А потім була справжня жесть - відкрита зустріч Володимира Зеленського і Дональда Трампа. Трамп - він завжди Трамп: самовдоволений, пихатий нарцис. А Зеленський був не схожий на самого себе. Де та весела, позитивно мисляча людина, яку ми всі так любимо?!

Поруч з Трампом сидів скорчений, як скріпка, злий і чорний чоловічок. Спочатку він виляв, йдучи від прямої вимоги Трампа почати розслідування проти Байдена-молодшого. А під кінець, відповідаючи на питання української журналістки, зірвався, випаливши свою коронну фразу: "Я нікому нічого не винен!" Ми вже чули ці слова, коли журналіст викрив його в наявності офшорних рахунків і зажадав пояснень.

На Ялтинському форумі, Володимир Зеленський багато говорив про просте людське щастя. Піддавшись професійному інстинкту, він пішов з мікрофоном в зал і запропонував висловитися гостям. Банкіри і олігархи, президенти і топ-чиновники зізнавалися в тузі за домашнім затишком і посмішками своїх дітей. Як мило, коли люди, які орудують мільярдами і долями народів, говорять про щастя, зрозуміле кожній людині!

У всіх публічних виступів Зеленського є одна особливість: їхня лексика та стилістика суто жіночі. Слова про дітей, вкрадених і закритих в кімнату, в яку не пробитися; про великий стіл, за яким повинна зібратися вся родина, і тугу через те, що за цим столом є вільні місця; про травму війни, яка знецінює навіть перемогу, - всі ці слова і метафори з суто жіночого лексикону. Він говорить, як жінка, і говорить, перш за все, з жінками. Вони його розуміють. Він висловлюється саме їхньою мовою.

Але політична мова, сформована в книгах, написаних ще в ХІХ столітті, - суто чоловіча. Ця мова складається з абстрактних понять: права і свободи, суверенітет і незалежність, право і справедливість, борг. Усі ці поняття або невідомі Зеленському, або чужі йому.

Володимир Зеленський - це клубок неврозу. Він отримав владу над корумпованою країною, реформувати яку можна виключно шляхом жорсткого і неухильного виконання закону. Однак сам він анігілює його, переступаючи писані і неписані норми.

Він отримав владу над воюючою країною, кожен громадянин якої повинен виконувати свій обов'язок. Але для нього самого обов'язок - тягар і примус.