Зеленський може безпечно говорити тільки з Путіним
Росія – така ж примітивна пострадянська феодальна автократія, як і Україна
Володимир Зеленський, схоже, щиро дивується через саму можливість публікації своєї телефонної розмови з Дональдом Трампом.
Під час відповідей на питання українських журналістів Зеленський навіть сказав, що розраховував на публікацію виключно американської частини розмови і висловив думку, що бесіди президентів незалежних держав не повинні ставати надбанням гласності. Оскільки - геополітика, - пише Віталій Портников для espreso.tv.
А, як на мене, повинні. Саме тому що геополітика. Тому що національні інтереси. Розмови президентів - це не їхня приватна справа, як намагався пояснити журналістам Зеленський. Ні, це переговори керівників держав. Держави незалежні одна від одної. Але їхні лідери не незалежні від своїх народів. Або "слуга народу" про це вже забув?
Держави незалежні одна від одної. Але їхні лідери не незалежні від своїх народів
Саме тому такі розмови не можуть бути таємними. Саме тому вони повинні контролюватися відповідними службами. Саме тому вони можуть стати надбанням гласності, як це зараз сталося з розмовою Зеленського і Трампа. Тому що представник американського розвідувального співтовариства занепокоївся змістом цієї розмови.
Американського, не українського. Представник українського розвідувального співтовариства - якщо він взагалі має доступ до розмов президента - може хіба що анонімно злити якусь бесіду журналістам. Але у нас немає і не може бути ніякої офіційної процедури контролю за діями влади.
Тому що Україна, на відміну від Сполучених Штатів - це фіктивна демократія. А насправді - примітивна пострадянська феодальна автократія. І демократія тут підтримується зовсім не виборами, зовсім не злагодженою роботою інституцій, а народними повстаннями. Не було б повстань - і навіть ілюзії демократії тут не було б.
Українці мали б перейматися телефонними розмовами свого президента не тоді, коли Зеленський розмовляв з Трампом. А тоді, коли Зеленський розмовляв з Путіним
Українці мали б перейматися телефонними розмовами свого президента не тоді, коли Зеленський розмовляв з Трампом. А тоді, коли Зеленський розмовляв з Путіним. Коли виникла тема передачі Володимира Цемаха. Коли ми стали шукати відповіді на запитання, що ще міг пообіцяти український президент російському колезі у відповідь на звільнення заручників. Можливо, ми побачили б, що наші хвилювання є даремними. Що Володимир Зеленський захищає національні інтереси країни. А, може, переконалися б, що від цих інтересів залишилася одна назва.
Але ми, звичайно, ніколи - принаймні, поки Зеленський на Банковій - про це не дізнаємося. Не дізнаємося тому, що Росія - така ж примітивна пострадянська феодальна автократія, як і Україна.
Тільки без повстань.
Саме тому тепер Володимир Зеленський буде остерігатися наговорити зайвого в бесідах з Дональдом Трампом, Ангелою Меркель або Еммануелем Макроном.
А з Володимиром Путіним український президент може говорити абсолютно спокійно.
